Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 жовтня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичева Житомирської області, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 1 ст. 309 КК України – 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 311 КК України – 1 рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 313 КК України – 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

29 липня 2008 року у невстановлений слідством час у невстановленому місці невстановленим шляхом ОСОБА_1 придбав наркотичний засіб – макову солому вагою у висушеному стані приблизно 100г, органічний розчинник на основі толуолу, а також спеціально пристосоване обладнання у виді однієї кустарно виготовленої жерстяної підставки, матер’яного мотузка та лійки і незаконно зберігав їх при собі з метою використання для виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого для особистого вживання.

У той же день, приблизно о 10 год., ОСОБА_1 переніс усе це до місця свого проживання у кв. АДРЕСА_1 та в період часу з 10 год. до 11 год. використав для виготовлення невстановленої кількості особливо небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого, частину якого у той же день близько 11 год. вжив, а решту загальною вагою сухого залишку 0,45г зберігав за вищевказаною адресою без мети збуту, та для виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу – опію екстракційного вагою сухого залишку 5,102г.

29 липня 2008 року, приблизно о 12 год. 15 хв., під час огляду за місцем проживання ОСОБА_1 працівниками міліції було виявлено і вилучено особливо небезпечні наркотичні засоби – опій ацетильований та опій екстракційний, маса сухого залишку яких згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 2/934 від 13 серпня 2008 року склала відповідно 0,45г та 5,102г, а також органічний розчинник на основі толуолу, який містить прекурсор толуол у кількості не менше 0,13г, та обладнання: металеву підставку, матер’яну мотузку, лійку та дві каструлі, з яких згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 2/1045 від 22 серпня 2008 року можна скласти кустарний аналог лабораторного екстрактора, а також застосувати поняття – підпільна лабораторія, тобто будь-яке приміщення, обладнане промисловим чи кустарним обладнанням, за допомогою якого проводиться хімічно-технологічний процес екстрагування.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, а саме зайвою кваліфікацією дій засудженого за ч. 1 ст. 313 КК України, і просить виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку щодо ОСОБА_1 рішення суду про кваліфікацію його дій та призначення йому покарання за цим законом, мотивуючи тим, що вилучені у ОСОБА_1 металева підставка, матер’яна мотузка, лійка та дві каструлі не є обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Стосовно наведених у поданні доводів прокурора щодо неправильного застосування судом кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 313 КК України, то вони заслуговують на увагу.

Так, відповідно до вимог ст. 67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.

Як убачається з вироку щодо ОСОБА_1, в основу рішення суду про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 313 КК України, покладено висновок судово-хімічної експертизи про те, що за допомогою вилучених у ОСОБА_1 металевої підставки, матер’яної мотузки, лійки та двох каструль можна скласти кустарний аналог лабораторного екстрактора, а також застосувати поняття – підпільна лабораторія, тобто будь-яке приміщення, обладнане промисловим чи кустарним обладнанням, за допомогою якого проводиться хімічно-технологічний процес екстрагування.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду першої інстанції.

В п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) зазначено, що відповідно до ст. 313 КК України під обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, потрібно розуміти апарати, пристрої, прилади, за допомогою яких ці засоби й речовини виготовляються (наприклад, конденсаційна труба, випарник, генератор пари, прес, необхідні для виготовлення гашишу), чи окремі вузли, деталі відповідного агрегата (наприклад, насос для відсмоктування фільтра при перегонці опію). Використані для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів побутові предмети (кухонний посуд, млинок для кави, м’ясорубка тощо) обладнанням, призначеним для цієї мети, за змістом закону не визнаються.

Таким чином, вилучені у ОСОБА_1 металева підставка, матер’яна мотузка, лійка та дві каструлі не є обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів, а його дії з придбання та зберігання цих предметів не містять складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 313 КК України, тому вирок щодо нього в частині засудження за цим законом підлягає скасуванню, а справа – закриттю.

Доводи прокурора про те, що зазначені дії ОСОБА_1 зайво кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 313 КК України, у зв’язку із чим з мотивувальної та резолютивної частин вироку щодо нього необхідно виключити рішення суду про таку їх кваліфікацію, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки ці дії не охоплюються будь-яким іншим складом злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 жовтня 2008 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 313 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 311 КК України на 1 рік обмеження волі й на підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів остаточно на 2 роки позбавлення волі зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 зазначеного Кодексу.

У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.