Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 15 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора і касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

судимого 31.07.2006 р. за ч. ч. 1, 3 ст. 204,

ч. 2 ст. 216 КК України на п’ять років позбавлення волі

зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75

КК України з іспитовим строком на три роки,

за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією ? майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на вісім років позбавлення волі з конфіскацією ? майна, яке є його власністю.

Суд визнав, що весною 2007 року ОСОБА_1 замовив ОСОБА_4 за 5.000 дол. США вбити свою співмешканку ОСОБА_2 На початку жовтня 2007 року він передав виконавцю свого замовлення 3.300 грн. задатку, а згодом передав йому ще 200 грн. Коли ОСОБА_4 на черговій зустрічі повідомив, що виконав замовлення, то ОСОБА_1 написав розписку, що віддасть йому решту 4.300 дол. США. Проте ОСОБА_4 завчасно проінформував про замовлення органи міліції і злочин не було доведено до кінця.

У касаційному поданні прокурора ставиться питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки суд призначив ОСОБА_1 надмірно м’яке покарання і при цьому допустився помилки в юридичній оцінці дій винуватого; замість ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, суд кваліфікував їх за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України. Твердить, що суд безпідставно застосував у вироку положення ст. 68 КК України.

Потерпіла ОСОБА_2 скаржиться на м’якість призначеного покарання засудженому і просить вирок скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд. Твердить, що ОСОБА_1 свою вину не визнав, ухиляється від уплати аліментів, не покаявся, свої показання неодноразово змінював, щоб уникнути відповідальності за вчинений злочин.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд. Просить призначити і провести судово-психіатричну експертизу. Наголошує, що справу розглянуто з істотними порушеннями норм КПК України (1001-05) , однобічно й упереджено. На його думку, суд поклав в основу вироку неперевірені докази. Вважає, що його обмовлено, а кримінальну справу порушено безпідставно.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку і закриття справи провадженням за відсутністю складу злочину в діях засудженого. Стверджує, що в матеріалах справа немає і судом не встановлено даних про те, що ОСОБА_1 мав намір заволодіти майном потерпілої. Висновки суду про винуватість підзахисного зроблені на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав доводи касаційного подання, виступи потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 і його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Своє рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд прийняв на доказах у матеріалах справи.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд указав у вироку, що враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про його особу й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Серед обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_1, суд назвав позитивну характеристику і стан його здоров’я, не розкриваючи суті цього посилання і не зазначаючи наявність захворювань у ОСОБА_1, на які він страждає.

ОСОБА_1 засуджується за особливо тяжкий злочин. Суд визнає, що ОСОБА_1 вчинив новий злочин протягом іспитового строку. Ці обставини суд зазначив, але належної оцінки їм не дав. Суд указує, що на утриманні ОСОБА_1 є неповнолітня дитина, але не звернув уваги на заяви потерпілої про те, що засуджений уникає сплати аліментів. Він вину не визнавав і не розкаявся.

За таких обставин твердження в касаційному поданні прокурора і касаційній скарзі потерпілої про те, що ОСОБА_1 призначено надмірно м’яке покарання, а підстав застосовувати положення ст. 69 КК України не було, слід визнати обгрунтованими.

Згідно з положеннями ст. 68 КК України, за незакінчений злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру покарання найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, суд застосував положення ст. 68 КК України, але не врахував, що за незакінчений злочин особа карається позбавленням волі на певний строк або довічним позбавленням волі.

Крім того, визнаючи ОСОБА_1 організатором закінченого замаху на вчинення умисного вбивства на замовлення та кваліфікуючи його дії за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, суд, як видно з вироку, зосередився виключно на з’ясуванні суб’єктивної сторони складу злочину, мотивів дій замовника. Що ж стосується об’єктивної сторони складу злочину, то суд не в повній мірі з’ясував обставини, які її характеризують, і в оцінці дій замовника допустився змішування співучасті в замаху на вчинення зазначеного злочину з співучастю у його готуванні. Тому доводи в касаційному поданні прокурора щодо помилки в кваліфікації дій ОСОБА_1 заслуговують на увагу.

Отже, вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, у ході якого суд має належно перевірити всі матеріали справи, усунути зазначені недоліки і прийняти рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

Якщо при новому розгляді буде встановлено, що ОСОБА_1 вчинив зазначений злочин, то призначене йому покарання, в тому числі з застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м’яким.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора і касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.