Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1. на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2008 року.

Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2008 року засуджено:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

немаючого судимості згідно зі ст. 89 КК України,

за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік два місяці обмеження волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1. залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2008 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_2 засуджено за вчинення на території Тисменицького району Івано-Франківської області за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою ряду крадіжок, поєднаних з проникненням у житло за наступних обставин.

6 лютого 2008 року ОСОБА_2, попередньо домовившись з невстановленою особою про вчинення злочину, вчинив крадіжку майна на суму 8 023 гривні 86 копійок з будинку ОСОБА_4. в с. Марківці.

Вони ж 13 березня 2008 року повторно, за попередньою змовою між собою проникли до будинку ОСОБА_3. в с. Клубівці, звідки викрали гроші потерпілого на загальну суму 7 093 гривень 02 копійки.

19 березня 2008 року ОСОБА_2 та невстановлена особа таємно викрали грошові кошти в сумі 1 700 гривень з будинку ОСОБА_5 в с. Микитинці.

22 березня 2008 року ОСОБА_2 разом із невстановленою досудовим слідством особою проникли до будинку ОСОБА_6. в с. Старі Кривотули та викрали золоті вироби на загальну суму 2 600 гривень.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він 28 березня 2008 року за попередньою змовою з невстановленою особою під приводом збору металобрухту прибув до села Драгомирчани Тисменецького району Івано-Франківської області де, скориставшись відсутністю господарів, проникли до будинку АДРЕСА_1 та викрали гроші та золоті вироби ОСОБА_1. на загальну суму 35 540 гривень.

Суд виправдав ОСОБА_2 за цим епізодом за недоведеністю участі у вчиненні злочину, посилаючись на порушення під час досудового слідства права обвинуваченого на захист, зокрема, проведення допиту обвинуваченого і відтворення обстановки та обставин події без участі захисника, а також написання ним явки з повинною під тиском працівників міліції.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд в зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає що, виправдовуючи ОСОБА_2 за епізодом крадіжки майна

ОСОБА_1., суд не проаналізував всіх доказів, здобутих досудовим слідством, а також не вказав свого рішення в резолютивній частині вироку. Під час зміни прокурором обвинувачення в суді були порушені права потерпілих, оскільки така постанова вручена лише потерпілому ОСОБА_1., однак йому не роз’яснено право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі. Призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України вважає м'яким, так як судом не враховано, що вчинений ним злочин є тяжким, засуджений суспільно-корисною працею не займався, а визнані судом такі пом’якшуючи покарання обставини, як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих збитків, піддає сумніву. Також вказує на те, що апеляційний суд під час розгляду справи порушив вимоги ст. 377 КПК України та в ухвалі не навів усіх доводів апеляції прокурора, їх ретельно не перевірив та не спростував, свого рішення про залишення апеляції без задоволення належним чином не мотивував.

Потерпілий ОСОБА_1 у касаційній скарзі, посилаючись на безпідставність рішення суду про виключення з обвинувачення ОСОБА_2. епізоду крадіжки його майна, просить скасувати вирок та ухвалу. Вважає, що залишились недослідженими обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про винність ОСОБА_2., а тому справу слід направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання та частково касаційну скаргу потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга потерпілого – задоволенню частково.

Відповідно до ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Виходячи зі змісту вказаної норми закону, у мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладений аналіз і оцінка доказів, як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, та висновок суду про те, чому суд відкинув докази обвинувачення.

При цьому, відповідно до ст. 67 КПК України, оцінку джерела доказів з точки зору повноти відомостей, які в ньому містяться, суд мав здійснити шляхом зіставлення відомостей, що відносяться до однієї і тієї ж обставини, із відповідним змістом аналогічного джерела доказів.

Проте зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2. дотримані не були.

Виправдовуючи ОСОБА_2, суд зазначив про недоведеність його участі у вчиненні злочині. Своє рішення обґрунтував тим, що відтворення обстановки та обставин події проведено у відсутність захисника, участь якого відповідно до вимог ст. 45 КПК України є обов’язковою, оскільки ОСОБА_2 не володіє українською мовою, чим порушено право обвинуваченого на захист, а протокол явки з повинною підписаний ним під тиском працівників міліції.

Однак такий висновок зроблений без всебічного дослідження всіх обставин справи. Так, пояснення ОСОБА_2. про застосування до нього недозволених методів слідства судом належним чином не перевірені, не допитані в судовому засіданні працівники міліції, які провадили початкові слідчі дії, за наявності даних, які містились в заяві ОСОБА_2. про незаконні дії органів дізнання, не направив її за належністю прокурору.

Крім того, під час розгляду справи судом не дотримано вимог ст. 277 КПК України, відповідно до яких при зміні обвинувачення прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення, вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, відповідачу і їх представникам.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 8 жовтня 2008 року за відсутності потерпілих ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_6. та ОСОБА_5 прокурором змінено обвинувачення. Проте суд не надіслав копію постанови прокурора потерпілим та роз’яснив їм та потерпілому ОСОБА_1. право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі чи вимагати продовження розгляду справи і самим підтримувати обвинувачення.

Призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд не врахував ряд обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що свідчить про необґрунтованість та поверховість цього рішення.

Зокрема, суд не зважив на ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх належність до числа тяжких і корисливих правопорушень, характер та спосіб вчинення крадіжок, кількість злочинних епізодів. Поза увагою по суті лишились і дані про особу винного – відсутність постійного місця проживання та роботи, попередня судимість за скоєння умисних злочинів, яка хоч і погашена, але характеризує ОСОБА_2 як особу, схильну до вчинення правопорушень,.

Тому, погоджуючись з доводами прокурора, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_2 було призначено всупереч вимог ст. 65 КК України.

Апеляційний суд, перевіряючи законність прийнятого судом першої інстанції рішення, на допущені порушення закону уваги не звернув та залишив вирок щодо ОСОБА_2. без зміни, у зв’язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно ретельно проаналізувати всі зібрані у справі докази, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, та постановити законне і обґрунтоване рішення. Якщо за наслідками нового судового розгляду суд прийде до висновку про винуватість засудженого в інкримінованих йому злочинах, то призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід визнати м'яким.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.