Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 15 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 січня 2009 року щодо ОСОБА_4,

зазначеним вироком суду

ОСОБА_4,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Луганську,

раніше тричі судимого, останнього разу 21 березня 2005 року за ч.2 ст. 309 та ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі; звільненого 21 червня 2006 року умовно-достроково на 9 місяців 18 днів, –

засуджено за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки, відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено певні обов’язки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_4 засуджено за те, що він 18 липня 2008 року на земельних ділянках Гусака та Костюка в с.Яцківці Зборівського району Тернопільської області повторно незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – опій, що у перерахунку на суху речовину складає 1, 55 гр. до виявлення та вилучення цього наркотичного засобу працівниками міліції того ж дня.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування зазначеного вироку щодо ОСОБА_4 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного йому покарання внаслідок м’якості. На думку прокурора, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_4 від покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України, фактично не врахував, що ОСОБА_4 раніше судимий за аналогічний злочин та вчинив новий умисний злочин, що свідчить про його суспільну небезпечність і небажання стати на шлях виправлення та перевиховання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки про винуватість засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочину суд обґрунтував викладеними у вироку доказами, які ніким не оспорюються.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України.

При призначенні покарання Тичинському суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є злочином середньої тяжкості, дані про його особу, з яких убачається, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, його щире каяття, кількість наркотичної речовини, яка є незначною і яку він зберігав для особистого вживання, сприяння розкриттю злочину, а також те, що він добровільно пройшов курс лікування від наркотичної залежності, хворіє на таку хронічну хворобу, як туберкульоз, та обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України і призначив йому покарання необхідне і достатнє для його виправлення.

Крім того, як видно з протоколу судового засідання від 20 січня 2009 року – прокурор просив суд застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання та покласти на нього обов’язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України. (а.с. 126).

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 у зв'язку з м'якістю призначеного йому покарання внаслідок застосування ст. 75 КК України, як про це поставлене питання у касаційному поданні.

Порушень процесуальних прав засудженого ОСОБА_4 не встановлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.