Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 19 листопада 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 лютого 2009 року щодо останнього,

Вироком військового місцевого суду Київського гарнізону від 19 листопада 2008 року колишнього військовослужбовця Чернігівського прикордонного загону, водія саперно-інженерного взводу військової частини 2253, старшого солдата служби за контрактом

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця Ріпкінського району Чернігівської області, такого, що судимості не має, призваного до Державної прикордонної служби у березні 2006 року Ріпкінським РВК Чернігівської області,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 12 червня 2008 року, приблизно о 23 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись за кермом вантажного автомобіля ГАЗ-3307, порушив правила безпеки дорожнього руху в результаті чого здійснив наїзд на неповнолітню громадянку ОСОБА_3, що спричинило її смерть.

Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 лютого 2009 року апеляції засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_1, та представника військової частини 2253 залишено без задоволення, а вирок військового місцевого суду від 19 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого адвокат ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку військового місцевого суду та ухвали військового апеляційного суду, постановлених щодо ОСОБА_2, та просить справу щодо останнього направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

В обґрунтування своїх доводів адвокат посилається на те, що під час досудового та судового слідства не було чітко з’ясовано чи дійсно ОСОБА_2 здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_3, оскільки, на думку адвоката, в матеріалах справи є розбіжності в показаннях самого засудженого, а також висновки експертиз чітко не підтверджують винність засудженого. Крім того, адвокат посилається на показання свідків, які на його думку, спростовують причетність засудженого до скоєння наїзду на потерпілу ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду Ємця А.А., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_1, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Твердження захисника в касаційній скарзі про те, що під час досудового та судового слідства не встановлено, що саме від порушення правил дорожнього руху автомобілем під керуванням засудженого ОСОБА_2, було спричинено смерть неповнолітній потерпілій ОСОБА_3, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2, як під час досудового слідства так і в процесі розгляду справи у суді, давав детальні та послідовні показання про те, що коли його автомобіль ГАЗ-3307, яким він керував вночі 12 червня 2008 року, різко наблизився до лівої частини мосту, по якому йшла потерпіла ОСОБА_3, він почув глухий удар об якусь частину автомобіля. Різко зупинив автомобіль, і не виходячи з нього, подивився у дзеркала заднього огляду чи не збив він дівчину, але в дзеркала її не побачив та поїхав далі. Також засуджений пояснював, що наміру та умислу збивати дівчину у нього не було, але оскільки він перебував у стані алкогольного сп’яніння, то вважав, що дівчину він об’їхав.

Винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними під час досудового слідства та ґрунтовно й всебічно перевіреними під час судового слідства доказами, а саме: показаннями свідка ОСОБА_4, висновками судово-медичних та судово-імунологічних експертиз.

Суд повно, всебічно та об’єктивно розглянув справу щодо ОСОБА_2 і постановив законний та справедливий вирок щодо нього.

Призначене покарання ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, та є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку й виніс вмотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити (ухвалити) законні, обґрунтовані і справедливі вирок та ухвалу, не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не убачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

відмовити захиснику-адвокату ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.