Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Мазура М. В.,

суддів: Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.

розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року в межах кримінального провадження № 12016040740001480 про обвинувачення

ОСОБА_1, яка народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Інгулець Дніпропетровської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 3 ст. 311 КК.

Суть питання

За вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року ОСОБА_1, засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є її власністю;

- за ч. 3 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 3 ст. 310 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч. 3 ст. 311 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є її власністю.

На підставі статей 70, 72 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією майна, яке є її власністю.

Як вбачається з вироку, обвинувачена визнала свою вину в повному обсязі, а судовий розгляд було здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК, при цьому суд першої інстанції переконався, що учасники правильно розуміють зміст фактичних обставин провадження, не оспорюють їх, розуміють положення ч. 3 ст. 349 КПК і не заперечують проти розгляду кримінального провадження в такому порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з указаною ухвалою апеляційного суду в апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Костенко Н. М. просили змінити вирок суду в частині призначення покарання, застосувати статті 69, 75 КК та призначити обвинуваченій покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнивши її від відбуття покарання з іспитовим строком.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника, суд апеляційної інстанції враховував суспільно-небезпечний характер вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, більшість з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, кількість наркотичних засобів, вилучених у обвинуваченої, і погодився з висновком суду першої інстанції про недоцільність застосування статей 69, 75, 76 КК України, оскільки призначення покарання нижче від найнижчої межі з випробовуванням в жодному разі не буде відповідати тяжкості вчинених нею злочинів та сприяти її виправленню та попередженню вчинення нових злочинів, як самою ОСОБА_1, так і іншими особами, а отже суперечитиме меті покарання, визначеній у ст. 50 КК.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями місцевого й апеляційного судів засуджена ОСОБА_1 подала касаційну скаргу.

Встановлені обставини та мотиви Суду

У своїй першій касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просила взяти до уваги пом'якшуючі обставини, що характеризують її особистість, а також визнання нею вину в суді першої інстанції та застосувати до неї ст. 69 КК або звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 11 грудня 2017 року касаційну скаргу засудженої було залишено без руху через те, що касаційна скарга не відповідала вимогам ст. 427 КПК, оскільки не містила належного обґрунтування незаконності оскаржених нею судових рішень.

Засудженій ОСОБА_1 було надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків і роз'яснено, що в разі не усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк така скарга повертається особі, яка її подала.

На підставі п. 4 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" матеріали справи за цією касаційною скаргою були передані до Верховного Суду та 27 грудня 2017 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено суддю-доповідача - Мазура М.В. та членів колегії: Матієк Т. В., Яковлєву С. В.

До Верховного Суду надійшла змінена касаційна скарга засудженої ОСОБА_1, в якій вона вже не посилається на визнання нею вини та наявність обставин, що позитивно її характеризують, і не просить призначити більш м'яке покарання, а оскаржує фактичні обставини, встановлені судом, вважає докази її вини недостатніми, заперечує свою винуватість, у зв'язку з чим просить скасувати вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року "як незаконний, необґрунтований і несправедливий".

Як касаційний суд указував в ухвалі від 11 грудня 2017 року, згідно ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни цих рішень, і які, на її думку, допущені судами нижчих інстанції при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, засуджена ОСОБА_1 так і не виконала ухвалу суду касаційної інстанції від 11 грудня 2017 року про залишення касаційної скарги без руху та не навела жодних доводів на обґрунтування необхідності зміни або скасування ухвали апеляційного суду на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 414, 419 цього Кодексу. Крім того, ОСОБА_1 надіслала істотно змінену касаційну скаргу, в якій вона допустила нові порушення вимог ст. 427 КПК.

Зокрема, у повторно поданій касаційній скарзі, не погоджуючись з вироком місцевого суду, ОСОБА_1 заперечує правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, надає власну оцінку доказам, посилається на недостатність доказів її вини, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. У той же час змінена касаційна скарга не містить обґрунтування стосовно того, з якої підстави, передбаченої в ч. 1 ст. 438 КПК, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, у тому числі з урахуванням того, що судовий розгляд відбувався в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК.

Крім того, суд відзначає, що змінена касаційна скарга ОСОБА_1 містить суперечності, оскільки вона подана на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, однак в прохальній частині скарги засуджена порушує питання про скасування лише вироку місцевого суду, а тому колегія суддів вважає, що викладені у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції не відповідають змісту ст. 436 КПК. У касаційній скарзі також відсутнє будь-яке обґрунтування незаконності ухвали суду апеляційної інстанції, у тому числі з урахуванням того, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася виключно на незгоду з призначеним їй покаранням.

Суд касаційної інстанції є судом права та відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування, й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами повернути останній.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.