Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1

За вироком Чугуївського районного суду Харківської області від 10 листопада 2008 року

засуджена за ч. 3 ст. 286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На відшкодування судових витрат суд постановив стягнути із ОСОБА_1 951 грн 30 коп.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнано винуватою у тому, що 14 серпня 2007 року, приблизно о 4 год. 30 хв., рухаючись на автомобілі "Деу Ланос" по автодорозі Харків – Сімферополь у напрямку м. Мелітополь, на 353 км вона порушила вимоги п.п. 2.3 б, 2.9 б Правил дорожнього руху - заснула за кермом, у зв’язку з чим керований нею автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху де сталось зіткнення з автомобілем "Ауді – 80", що рухався назустріч. В результаті цього зіткнення водію указаного автомобіля ОСОБА_4 та пасажиру ОСОБА_3. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть, а пасажиру автомобіля "Деу Ланос" ОСОБА_5. - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційних скаргах:

захисник просить змінити постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і пом’якшити призначене їй покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України, приймаючи до уваги встановлені по справі обставин, які пом’якшують покарання, а також дані, що позитивно характеризують засуджену, і враховуючи те, що в результаті указаного у вироку ДТП засуджена ОСОБА_1 сама отримала тяжкі тілесні ушкодження і стала інвалідом 2-ї групи;

засуджена теж просить про пом’якшення їй покарання із застосуванням статей 69, 70 КК України і наводить доводи аналогічні тим, що перелічені у скарзі захисника.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах засудженої та захисника, колегія суддів вважає, що їх скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею злочину при указаних у вироку обставинах відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. Правильність цих висновків, а також кваліфікація дій засудженої за ч.3 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки, як видно із змісту мотивувальної частини оскаржуваного вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, позитивно характеризуючі засуджену дані та інші встановлені по справі обставини.

При цьому, судом також були враховані обставини, на які є посилання у касаційних скаргах, у тому числі і те, що вона є інвалідом 2-ї групи у зв’язку із загальним захворюванням, про що свідчить відповідний запис у пенсійному посвідченні ОСОБА_1

Не відповідають матеріалам справи посилання у касаційних скаргах на отримання засудженою під час скоєння зазначеної у вироку ДТП тяжких тілесних ушкоджень. Дані долученого до справи висновку судово-медичної експертизи свідчать про те, що при указаних у вироку обставинах ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Посилання на інші обставини, які б не були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання призначення покарання, у касаційних скаргах відсутні. Не встановлено таких обставин і при перевірці матеріалів даної кримінальної справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Чугуївського районного суду Харківської області від 10 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.