Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1

За вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 24 грудня 2008 року

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 3 роки з покладенням відповідних обов’язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 3 березня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що в серпні 2008 року, він незаконно придбав наркотичний засіб – зібрав біля присадибної ділянки в с. Лудин Володимир-Волинського району Волинської області головки рослини маку, переніс їх у підвальне приміщення свого помешкання по АДРЕСА_2 маючи намір пізніше їх продати. 8 листопада 2008 року, з метою збуту, указаний особливо небезпечний наркотичний засіб у кількості 354, 81 г. він перевіз у м. Нововолинськ, але о 9 год. 00 хв. біля будинку АДРЕСА_1 засуджений був затриманий працівниками міліції, які цей засіб у нього вилучили.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України злочину, зазначає, що призначене засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є м’яким і не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, у зв’язку з чим просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно із матеріалів даної кримінальної справи суд першої інстанції прийшов до висновку про вчинення засудженим злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Правильність цього висновку у касаційному поданні не оспорюється.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, то колегія суддів вважає, що по даній справі прийняття судом першої інстанції такого рішення відповідає положенням, передбаченим статями 65, 75 КК України.

Зокрема, як видно із змісту мотивувальної частини вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1. злочину. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, стан здоров’я засудженого та інші встановлені по справі дані, які позитивно його характеризують, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного йому покарання, звільнивши його від відбування цього покарання з випробуванням.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що з тих підстав, які зазначені у касаційному поданні прокурора, це подання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 24 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 03 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.