Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 13 жовтня 2009 року касаційне подання заступника прокурора Донецької області на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

вказаним вироком

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, неодноразово судимого, останнього разу 4 вересня 2003 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі, 18 квітня 2005 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 8 місяців і 21 день,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, неодноразово судимого, останнього разу 3 квітня 2004 року за ч.3 ст. 185, ст. 304, 71 КК України на 4 роки позбавлення волі, 15 грудня 2006 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 2 місяці і 29 днів,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначено у виді 5 років і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Також цим вироком засуджено ОСОБА_3 рішення щодо якого не оскаржується.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 13 травня 2007 року на вул. Кірова у м. Красний Лиман за попередньою змовою з ОСОБА_3 у нічний час, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, застосували насильство до потерпілого ОСОБА_4 та відкрито заволоділи його майном на суму 533 гривні 75 копійок.

Крім того, 1 червня 2007 року ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2. в нічний час на вул. Ціолковського у м. Красний Лиман Донецької області, вчинили напад на ОСОБА_5 заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження та заволоділи його майном на суму 602 гривні 20 копійок.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як незаконні. Зазначає, що судом необґрунтовано при призначенні їм покарання застосовано ст. 69 КК України і вважає призначене їм покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам внаслідок м'якості. Зазначає, що злочини засудженими вчинено в стані алкогольного сп’яніння, у нічний час та під час умовно-дострокового звільнення, раніше вони вже були засуджені за корисливі злочини. Просить направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законною й обґрунтованою. За своїм змістом ухвала апеляційного суду повинна відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути докладно зазначені мотиви прийнятого рішення, а також усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути ретельно перевірені проаналізовані з урахуванням наявних у справі матеріалів й жоден із них не повинен залишатися без відповіді.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в апеляційному порядку не додержав зазначених положень закону.

Так, в апеляції на вирок місцевого суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначив, що вирок суду необхідно скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 внаслідок м’якості.

Прокурор, аргументувавши свої доводи твердив, що суд першої інстанції, застосовуючи вимоги ст. 69 КК України, вказав, що засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у скоєному щиро розкаялися, разом з тим, такий висновок суду не відповідає дійсності, оскільки засуджені під час судового слідства своєї вини не визнавали, намагалися зменшити свою роль у вчиненому. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше були засуджені за умисні злочини, ОСОБА_2 злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення, а також завдана шкода потерпілим не відшкодована.

Проте, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, жоден із наведених доводів апеляції прокурора цей суд не проаналізував і відповіді на жоден з них не дав, обмежившись лише загальним висновком про те, що призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених, що є порушенням вимог ст. 377 КПК України.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи, наведені у поданій на вирок місцевого суду апеляції, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.