Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 23 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 23 червня 2008 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 90 146,83 грн. матеріальної шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2008 року вирок скасовано в частині цивільного позову, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він, 28.04.2007 року, керуючи автомобілем "NISSAN-ALMERA" д.н. НОМЕР_1 та рухаючись по пр. Ілліча в м. Донецьку, порушив п.п.12.4, 12.9 "б", 8.10 Правил дорожнього руху, в результаті чого на забороняючий сигнал світлофора виїхав на смугу зустрічного руху і скоїв наїзд на ОСОБА_4, яка перетинала дорогу по пішоходному переходу разом із ОСОБА_5. В результаті дорожньо транспортної пригоди Кузьмінова отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 порушує питання про зміну судових рішень та просить застосувати до ОСОБА_3 Закон України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) і звільнити його на підставі цього закону від відбування покарання, або пом’якшити покарання та призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах, а саме: показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що засуджений, виїхавши на забороняючий сигнал світлофора на смугу зустрічного руху, скоїв наїзд на ОСОБА_4, яка перетинала дорогу по пішоходному переходу разом із ОСОБА_5.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Призначене покарання є справедливим і відповідає вимогам кримінального закону.

Посилання у скарзі на те, що суд не застосував до ОСОБА_3 Закон України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) у зв’язку з його тяжкою хворобою безпідставні.

Як убачається з матеріалів справи це питання було предметом розгляду судових інстанцій, які прийшли до правильного висновку про те, що підстав для застосування акту амністії до ОСОБА_3 немає, оскільки було встановлено, що захворювання ОСОБА_3 у вигляді сечокам’яної хвороби, двосторонніх каменів нирок, ниркової недостатності 1 ступеню були діагностовані в липні 2007 року, тобто після вчинення ним злочину та після вступу в силу Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) , що підтверджується висновками комісійної судово-медичної експертизи (т. 2 а.с. 119-121).

Посилання ж у скарзі захисника на те, що у ОСОБА_3 діагноз – сечокам’яна хвороба був встановлений ще у грудні 2006 року нічим не підтверджені і є голословними, оскільки у матеріалах справи такі дані відсутні і захисник ніяких документів, які б підтверджували захворювання ОСОБА_3, не надав.

За таких обставин підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.