Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,

06.06.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ГУТ» (далі - ТОВ «ГУТ») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправними дії ДПІ:

- щодо складання акту перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ГУТ»;

- щодо складання висновків, викладених в акті перевірки про визнання нікчемними угод, укладених ТОВ «ГУТ» з контрагентами, а також щодо незнаходження за місцем реєстрації (а.с.75-78).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 08.04.2011 року працівниками ДПІ проведена документальна перевірка ТОВ «ГУТ» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року. За результатами перевірки складений акт № 593/22-1/36675024 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «ГУТ» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року». В акті зроблені висновки про нікчемність угод позивача з контрагентами за грудень 2010 року в зв'язку з відсутністю у ТОВ «ГУТ» основних фондів, технічного персоналу у достатній кількості, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, незнаходження підприємства за місцем реєстрації. Перевірка проведена без повідомлення позивача, надіслання йому акту перевірки, висновки податкового органу щодо незнаходження за місцем реєстрації спростовуються наявним договором оренди нежитлового приміщення, висновки щодо нікчемності правочинів є необґрунтованими та недоведеними.

Справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року позов задоволений в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо складання висновків, викладених в акті перевірки про визнання нікчемними угод, укладених ТОВ «ГУТ» з контрагентами, а також щодо незнаходження за місцем реєстрації. В решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В зв'язку із неявкою сторін, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ТОВ «ГУТ» зареєстроване рішенням виконкому Одеської міської ради від 23.09.2009 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси та є платником податку на додану вартість (а.с.8-9).

Наказом начальника ДПІ від 08.04.2011 року № 996 була визначена необхідність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГУТ» за грудень 2010 року (стор.1 акту перевірки).

08.04.2011 року працівником ДПІ складений акт про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ГУТ» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року.

У висновку акту перевірки зазначено, що через відсутність у ТОВ «ГУТ» основних фондів 1 групи, технічного персоналу у достатній кількості, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження підприємства за місцезнаходженням угоди, укладені ТОВ «ГУТ» з контрагентами за грудень 2010 року, є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо складання висновків, викладених в акті перевірки, про визнання нікчемними угод, укладених ТОВ «ГУТ» з контрагентами, а також щодо незнаходження за місцем реєстрації, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем обставин наявності вини, умислу ТОВ «ГУТ» та його контрагентів на порушення публічного порядку. За відсутністю права у податкового органу визнавати в односторонньому порядку правочини недійсними, висновок щодо нікчемності угод є безпідставним. Крім того, висновок про незнаходження позивача за місцем реєстрації спростовується договором оренди, відповідно до якого ТОВ «ГУТ» з 23.09.2009 року орендує у ФОП ОСОБА_2 нежитлове приміщення, площею 40 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що вони ґрунтуються на вимогах закону.

Надаючи оцінку законності дій ДПІ по складанню висновків акту перевірки від 08.04.2011 року № 593/22-1/36675024, судом першої інстанції правильно зазначено про відсутність для цього підстав.

Так, зазначаючи про незнаходження ТОВ «ГУТ» за місцем реєстрації - по АДРЕСА_1, ДПІ в акті перевірки не послалась на джерело для таких висновків, в т.ч. інформацію від податкової міліції, дані щодо неможливості вручити кореспонденцію поштою тощо. Спростовуючи ж свої висновки про відсутність підприємства за місцезнаходженням, ДПІ у п.2.3.2 розділу 2 акту перевірки зазначає, що місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію є АДРЕСА_1. Фактичне місцезнаходження - м.Одеса, пров.Мукачевський,6/5, кв.6 (стор.1 акту перевірки). Тобто, податковому органу достовірно було відомо про місце знаходження ТОВ «ГУТ». Наявність договору оренди нежитлового приміщення від 23.09.2009 року № 3/8 А, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «ГУТ» (орендар) та додаткової угоди до нього від 01.01.2011 року, підтверджує знаходження позивача за адресою АДРЕСА_1 в період з 23.09.2009 року по 31.12.2011 року (а.с.30-33).

Крім того, із змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом 08.04.2011 року фактично проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, яка зроблена на підставі даних податкової звітності ТОВ «ГУТ» та даних інформаційних баз ДПС, в зв'язку з чим висновок ДПІ про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки є неспроможним.

Надаючи оцінку доводам ДПІ про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами у грудні 2010 року, як таким, що зроблені без достатніх підстав, судова колегія наголошує про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма про недійсність господарського зобов'язання пов'язується з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами господарських угод.

Податковим органом також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Статтею 20 ПК України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

На підтвердження правомірності висновків суду свідчить інформація ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 27.07.2011 року № 7/23-513, в якій зазначається, що раніше складений акт про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ГУТ» з ознаками нікчемності угод вважати таким, що втратив актуальність (а.с.84-86).

Також правильним є висновок суду першої інстанції про неправомірність позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ по складанню акту перевірки від 08.04.2011 року № 593/22-1/36675024, оскільки він складений повноважною особою ДПІ в порядку, визначеному ст.86 ПК України.

Здійснюючи перегляд судового рішення першої інстанції, відповідно до ст. 195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги ДПІ, судова колегія не знаходить підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГУТ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.