Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 травня 2009 року.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 27 лютого 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку м. Потсдам Германії, громадянку України,

не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 140 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з лікуванням і наглядом за хворими строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов’язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона, працюючи на посаді медсестри відділення новонароджених з палатами інтенсивної терапії в Кримському республіканському пологовому будинку № 1, розташованому по вул. Воровського, 8 у м. Сімферополі, 17 березня 2008 року близько 8 години за наведених у вироку обставин, неналежно виконала свої професійні обов’язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, залишила без нагляду новонароджену ОСОБА_2, яка знаходилася на апараті штучної вентиляції легень "Малятко", в результаті чого близько о 8 годині 05 хвилин відбулося перегрівання дихальної суміші, що призвело до отримання новонародженою тяжких тілесних ушкоджень, небезпечним для життя в момент заподіяння, у виді опіків 1-2-3 АБ ступеня обличчя, шиї, грудної клітки, загальною площею 5 % з розвитком опікової хвороби в стадії тяжкого опікового шоку.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 травня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 14 липня 2009 року на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Сімферопорля від 27 лютого 2009 року.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, порушує питання про скасування постановленої щодо неї ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. При цьому посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, безпідставно звільнив її від додаткового покарання – позбавлення права обіймати посади, пов’язані з лікуванням і наглядом за хворими, оскільки злочин нею вчинено саме внаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків. Крім того зазначає, що апеляційний суд, розглядаючи апеляцію прокурора, в якій, зокрема, містилися аналогічні посилання на неправильне застосування місцевим судом кримінального закону, на порушення вимог ст. 377 КПК України, не дав оцінки доводам прокурора.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що у касаційному поданні не заперечується. Кваліфікація дій засудженої також є правильною і прокурором не оспорюється, як і застосування до неї ст. 75 КК України.

Що стосується доводів прокурора про те, що суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, безпідставно звільнив її і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з лікуванням і наглядом за хворими строком на 1 рік, то вони є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Згідно зі ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Зазначене свідчить, що засуджена особа згідно зі ст. 75 КК України підлягає звільненню тільки від основного, а не додаткового покарання, яке відповідно до ст. 77 КК України, має виконуватися самостійно.

У разі, якщо у прокурора чи інших осіб є сумніви щодо реального виконання додаткового покарання при застосуванні ст. 75 КК України, такі сумніви мають бути усунуті судом у порядку виконання вироку відповідно до ст. 409 КПК України.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, зокрема, із змісту повідомлення Кримінально-виконавчої інспекції Київського району м. Сімферополя, вирок щодо ОСОБА_1 прийнятий до виконання як у частині звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням, так і в частині призначеного їй додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з лікуванням і наглядом за хворими строком на 1 рік (т. 3 а. с. 96-97).

З огляду на це, наведені в касаційному поданні доводи є неспроможними.

Також, як убачається зі змісту наданої Київським районним судом м. Сімферополя Верховному Суду України копії постанови від 14 липня 2009 року ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Сімферопорля від 27 лютого 2009 року, на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не виявлено.

За таких обставин підстав для скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.