Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 14 липня 2009 року.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 травня 2009 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавлення права працювати в правоохоронних органах на три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

не судимого,

за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавлення права працювати в правоохоронних органах на три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

Апеляційний суд Кіровоградської області скасував вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда в частині призначеного покарання та постановив свій вирок від 14 липня 2009 року, яким призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 368 КК України по п’ять років позбавлення волі кожному з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на три роки та на підставі ст. 54 КК України з позбавленням ОСОБА_1. спеціального звання – лейтенант міліції та ОСОБА_2. – молодший сержант міліції.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Постановлено на підставі ст. 365 КПК України виключити із мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку – вимагання хабара. У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком районного суду ОСОБА_1. та ОСОБА_2. засуджено за одержання хабара за наступних обставин.

21 листопада 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2., здійснюючи заходи щодо виявлення злочинної діяльності на вул. Маршала Конєва в

м. Кіровограді, за підозрою у незаконному зберіганні наркотичних засобів, затримали ОСОБА_3. та ОСОБА_4 Перебуваючи наодинці з ОСОБА_3. у приміщенні відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, ОСОБА_1 висунув йому вимогу передати хабара в сумі 300 доларів США за відмову в документуванні факту незаконного зберігання наркотичних засобів. Погодившись, ОСОБА_3 24 листопада 2008 року передав ОСОБА_1 600 гривень, а 29 листопада цього ж року – ще 900 гривень.

ОСОБА_2., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1., залишившись з ОСОБА_4., запропонував останньому передати хабара у вигляді 200 літрів бензину марки А-95 за відмову в документуванні факту незаконного зберігання наркотичних засобів, на що ОСОБА_4 погодився.

При транспортуванні ОСОБА_4 в автомобілі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2., діючи за попередньою змовою, погодилися на заміну виду хабара на стіл для комп’ютера та стіл-тумбу під телевізор. 29 листопада 2008 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 в якості хабара стіл для комп’ютера вартістю 480 гривень, який звернув на свою користь та стіл-тумбу під телевізор вартістю 520 гривень, який передав ОСОБА_2.

У касаційному поданні прокурор просить вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда та вирок апеляційного суду Кіровоградської області щодо засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. скасувати в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених. Вважає, що висновок суду щодо виключення кваліфікуючої ознаки – вимагання хабара є необґрунтованим, оскільки самі засуджені визнавали, що умисно створювали умови, за яких потерпілі вимушені дати хабара. Зазначає, що колегія суддів прийшла до помилкового висновку про те, що підсудні – співробітники міліції не забезпечувалися необхідними ресурсами для виконання службових обов’язків, мали малі посадові оклади, а ОСОБА_1 потрібні були гроші для лікування дитини, що сприяло вчиненню злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновки суду про винність ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні зазначеного злочину, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Із показань засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на досудовому слідстві та в судовому засіданні вбачається, що вони свою вину у вчиненому злочині визнали повністю та розповіли про обставини, при яких вони отримали хабара.

Зазначені показання узгоджуються з іншими доказами, які викладені у вироку, зокрема, даними, що містяться в протоколі огляду місця події, протоколі огляду автомобіля, протоколах огляду речових доказів, з показаннями потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_4

Докази, які були досліджені в судовому засіданні, давали суду підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. за попередньою змовою одержали хабара від ОСОБА_3. та ОСОБА_4

Апеляційним судом обґрунтовано виключено з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку – вимагання хабара, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 І.В. з метою уникнення від адміністративної чи кримінальної відповідальності, погодилися на пропозицію засуджених передати їм хабара. Таким чином шкода правам чи законним інтересам тих хто давав хабара, не була заподіяна.

При призначенні покарання апеляційним судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, при яких його було вчинено, особу винних, обставини, які пом’якшують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд при призначенні покарання може визнавати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Тому доводи касаційного подання про те, що апеляційний суд помилково врахував роль кожного підсудного в скоєнні злочинів, а також причини й умови скоєння та розмір хабара, є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідне й достатнє для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

При розгляді справи апеляційним судом вимоги ст. 365 КПК України не порушені.

Під час проведення досудового слідства та судового розгляду справи, вимоги КПК України (1001-05) було дотримано.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 14 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – без зміни.