607/13834/14-а - 15.09.2016 Прийняття - Юридический Харьков плюс

У серпні 2014 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Відділу Держземагенства у Тернопільському районі Тернопільської області треті особи Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії щодо скасування державних записів у поземельних книгах.

Позивачі просили суд

- витребувати у Відділу Держземагенства у Тернопільському районі Тернопільської області, Реєстраційної служби Тернопільського району технічну та іншу документацію на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та інформацію стосовно можливої реєстрації права власності на вказану земельну ділянку;

- зобов'язати Відділ Держземагенства у Тернопільському районі Тернопільської області вчинити дії щодо скасування державних записів у поземельних книгах, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Відділ Держземагенства у Тернопільському районі скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1.

Суд першої інстанції задовольняючи позов частково виходив з того, що земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться на перетині земельних ділянок позивачів. Власником земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 право на неї не зареєстроване у встановленому законом порядку, що є підставою для скасування Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації земельної ділянки та є наслідком закриття земельної книги.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2015 року по справі № 607/13834/14-а скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Відділ Держземагенства у Тернопільському районі Тернопільської області скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована в селі Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області з кадастровим номером НОМЕР_1.

В решті позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не було реалізовано його право на отримання у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1. Документ, на підставі якого було внесено відповідний запис в Державний кадастровий реєстр, а саме - рішення Підгороднянської сільської ради № 241 від 24 березня 2006 року, було скасовано постановою суду. При цьому, існування такого кадастрового номеру порушує права позивачів по справі, які обмежені в реалізації свого права на землю, згідно рішення Підгороднянської сільської ради № 173 від 26 грудня 2012 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи має місце порушення прав позивачів.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 лютого 2006 року рішенням Підгороднянської сільської ради № 235 затверджено Акт вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови в північно-східній частині АДРЕСА_1 та генплану забудови даного кварталу за рахунок земель загального користування (пасовище) площею 7,7 га.

10 лютого 2006 року Рішенням № 236 Підгороднянська сільська рада надала у власність земельні ділянки тридцяти чотирьом громадянам площею по 0,14 га кожному для будівництва житлових та господарських будівель, які розміщені в північно-східній частині села на підставі акту вибору земельної ділянки під розміщення кварталу індивідуальної забудови у с.Підгороднє.

24 березня 2006 року Підгороднянська сільська рада прийняла рішення №241, яким було внесено зміни до рішення № 236 від 10 лютого 2006 року, а саме замінено текст "за рахунок земель загального користування" текстом "за рахунок земель запасу".

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року по справі № 2-а-2423/10 визнано незаконними та скасовано рішення сесії Підгороднянської сільської ради № 235, 236 від 10 лютого 2006 року та № 241 від 24 березня 2006 року.

26 грудня 2012 року Рішенням Підгороднянської сільської ради № 173 надано дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на території АДРЕСА_1 громадянам (38 осіб), в тому числі і ОСОБА_5 та ОСОБА_6

На підставі рішення Підгороднянської сільської ради № 173, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулись до Державного кадастрового реєстратора із заявами про державну реєстрацію наданих їм земельних ділянок.

Однак Державний кадастровий реєстратор, рішеннями № РВ-6100038762014 від 05 лютого 2014 року і № РВ-6100039092014 від 11 лютого 2014 року відмовив позивачам у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку із невідповідністю поданих документів вимогам, установлених Законом України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) і Порядком ведення Державного земельного кадастру, так як дані земельні ділянки перетинаються з земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Скаржник касаційну скаргу мотивував тим, що судом першої інстанції дана справа розглядалась без участі третьої особи, що позбавило його належним чином захистити свої права. Наголошував, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 була передана йому у власність рішенням сесії Підгороднянської сільської ради № 241 від 24 березня 2006 року. Крім того, до касаційної скарги скаржник долучив копію акта від 27 березня 2006 року про встановлення (відновлення) та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, закріплення їх межовими знаками та переданими на зберігання.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачам необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити їх становище та захистити порушене, на їх думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Разом з цим, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції, не з'ясовані та не встановлені фактичні обставини щодо порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача щодо запису про державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована в селі Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області з кадастровим номером НОМЕР_1 та не надано будь-якої оцінки цьому.

Судами також належним чином не встановлено та не досліджено, хто саме є власником земельної ділянки, що розташована в селі Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області з кадастровим номером НОМЕР_1.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судові рішення судами попередніх інстанцій прийняті за неповно встановлених обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами попередніх інстанцій порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 27-7, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 607/13834/14-а - скасувати.