Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі № 461/4907/15-а за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 17.04.2015 року №0732/20917/15.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним не вивезений автомобіль з митної території України у зв'язку з перебуванням такого автомобіля у ремонті. Крім того, він являється громадянином Італії та його постійне місце проживання також в Італії, а тому являється нерезидентом і оскаржена постанова про порушення митних правил є необґрунтована та винесена без врахування всіх обставин справи.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 1 липня 2015 року адміністративний позов задоволений. Скасована постанова про порушення митних правил від 17.04.2015 року №0732/20917/15 від 17.04.2015 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2015 р. громадянин Італії ОСОБА_2 (ОСОБА_2) слідуючи в приватну поїздку з Республіки Польща в Україну через митний пост "Грушів" Львівської митниці ДФС, в якості водія легкового автомобіля марки "Nissan Patrol", реєстраційний номер НОМЕР_1, в'їхав в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю "зелений коридор". Під час внесення інформації в ПІК "Інспектор-2006" спрацював програмний модуль "Орієнтування", згідно якого слідувало, що гр. ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, не вивіз транспортний засіб Lancia Thesis, р.н. НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, країна реєстрації - Італія.

Згідно з інформацією в ЄАІС ДФС України, станом на 02.04.2015 року транспортний засіб Lancia Thesis, реєстраційний номер НОМЕР_3 громадянином ОСОБА_2 з митної території України вивезений не був.

По даному факту на гр. ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, був складений протокол про порушення митних правил від 02.04.2015 року № 0732/20917/15 за ознаками ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

Першим заступник начальника Львівської митниці ДФС Марченко Олександром Степановичем 7 квітня 2015 року винесена постанова у справі про порушення митних правил №0732/20917/15.

Даною постановою громадянина ОСОБА_2 (ОСОБА_2) визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України і накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8 500 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивач являється громадянином Італії і його постійне місце проживання також в Італії, крім того місце праці також в Італії, що підтверджується посвідченням, дозволом (допуском) на виконання роботи (праці), договором. Таким чином, згідно законодавства України, позивач являється нерезидентом, оскільки його соціальні зв'язки більш пов'язані з державою Італія, а тому до нього не можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 470 МК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог послався на ті обставини, що законодавством чітко визначені умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Статтею 90 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно з ч. 2 вказаної статті до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Так, частиною 1 статті 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно ст. 4 МК України резиденти - фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном; нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Судами встановлено, що гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Італії, має Тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні, видана 29.12.2005 року ВГІРФО УМВСУ у Львівській області серія НОМЕР_5, що діє безстроково. Згідно із вказаною посвідкою гр. ОСОБА_2 приїхав в Україну у 2002 році з Італії та має місце прописки за адресою: с. Забір'я Жовківський район Львівська область.

Отже, в силу ст. 4 МК України гр. ОСОБА_2 являється резидентом, тому до нього не може застосовуватися приписи ч. 1 ст. 380 МК України.

Також апеляційним судом вірно не взяті до уваги посилання позивача про те, що ним не вивезений у встановлений законом строк автомобіль з митної території України у зв'язку з перебуванням такого автомобіля у ремонті з огляду на наступне.

Згідно оскарженої постанови в справі про порушення митних правил, першим заступником начальника Львівської митниці ДФС розглянуті матеріали справи про порушення митних правил в присутності особи, що притягалась до відповідальності, а саме ОСОБА_2.

Частиною 1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Пунктом 5 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режим, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657 (z1669-12) встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

З аналізу зазначених вище норм видно, що законодавством чітко визначені умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

На момент розгляду справи про порушення митних правил позивачем не дотримані умов можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків ним документально не підтверджений такий факт, а тому апеляційний суд дійшов вірного висновку, що адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил є безпідставним та необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.