Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 6 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 23 червня 2009 року щодо ОСОБА_2,

вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 березня 2009 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боянчук Заставнівського району Чернівецької області, жителя м. Чернівці, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у сумі 1200грн.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та жителя с. Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у сумі 850 грн.

На відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_4 моральної шкоди стягнуто на його користь з засуджених ОСОБА_2 1000 грн. та ОСОБА_3 800 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 7 серпня 2007 року близько 19-ї години на земельній ділянці № 32 по вулиці Нечуя-Левицького у м. Чернівці під час суперечки з ОСОБА_4 щодо межі цієї та його земельної ділянки умисно завдав останньому удар в груди, чим заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

ОСОБА_3, який був запрошений ОСОБА_2 для встановлення паркану між цими земельними ділянками, також завдав удар кулаком в обличчя ОСОБА_4, після чого упав на останнього і під дією ваги свого тіла заподіяв ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження.

За апеляцією потерпілого ОСОБА_4 цей вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_2 та в частині вирішення цивільного позову скасовано Апеляційним судом Чернівецької області й постановлено свій вирок від 23 червня 2009 року, яким ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього обов’язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи і навчання. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 3000 грн. на користь потерпілого ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди та з ОСОБА_3 - 1500 грн. У решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 вважає, що винуватість ОСОБА_2 у заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження ґрунтується на суперечливих висновках судово-медичних експертиз і з огляду на те, що судом було відмовлено у задоволенні її клопотання про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, просить вироки суду першої та апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях засудженого складу злочину;

- - засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом’якшують покарання, і прийшов до помилкового рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання. На його думку, визначене місцевим судом покарання було необхідним і достатнім. Також вважає, що судом першої інстанції було прийнято правильне рішення і в частині вирішення цивільного позову потерпілого. Просить вирок щодо нього змінити, із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити йому покарання та зменшити розмір моральної шкоди.

Вирок щодо ОСОБА_3 не оскаржено і не внесено касаційного подання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Кривов’яза Я.І. про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущених судом при його постановленні.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, зазначених у цій нормі закону, яка не передбачає права суду скасовувати вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову і постановлювати свій вирок в цій частині.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 378 КПК України скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом з підстави, передбаченої п.2 ч.1 цієї статті, тобто у випадках необхідності застосування більш суворого покарання, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Однак з поданої потерпілим апеляції на вирок районного суду убачається, що він, зазначаючи про м’якість призначеного ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, разом з тим не ставив питання про скасування цього вироку і постановлення вироку апеляційним судом в цій частині, а просив змінити вирок суду першої інстанції. Також він просив про зміну рішення місцевого суду в частині вирішення цивільного позову зі збільшенням розміру стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на його користь до 50000грн. і 5000 грн. відповідно на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Задовольняючи частково цю апеляцію потерпілого і, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та в частині вирішення цивільного позову потерпілого до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з постановленням з цих питань свого вироку, яким ОСОБА_2 призначено більш суворе покарання у виді обмеження волі і збільшено розмір стягнень з обох засуджених на користь потерпілого, апеляційний суд вийшов за межі повноважень, наданих йому законом. Це порушення вимог ст. 378 КПК України є істотним, а тому згідно зі ст. 398 КПК України, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та на підставі ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду належить дати оцінку наявним у справі доказам та доводам апеляції потерпілого, врахувавши й доводи, викладені у касаційних скаргах, в тому числі і щодо сплати ОСОБА_2 штрафу, визначеного вироком суду першої інстанції, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково. Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 23 червня 2009 року щодо ОСОБА_2 та на підставі ст. 395 КПК України і щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд у іншому складі суддів.