Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 8 500 грн.

Цим вироком також було засуджено ОСОБА_1 вирок щодо якого в касаційному порядку не оскаржено та касаційного поданні щодо нього не внесено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 24 вересня 2007 року близько 13 год. 20 хв., перебуваючи на території "Нагірного ринку", що на пр. Гагаріна 8-г у м. Дніпропетровську, за попередньою змовою із ОСОБА_1, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, висловлювався на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, завдав йому численні удари ногами в різні частині тіла, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Крім того, зазначає, що суд безпідставно розглянув справу на підставі ст. 299 КПК України, оскільки він своєї вини у вчиненні хуліганства не визнавав.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Пересунька С.В., який підтримав касаційну скаргу частково й просив судові рішення щодо ОСОБА_1, а також у порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Проте, зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1 дотримані не були.

За змістом ст. 299 КПК України розгляд справи за скороченою судовою процедурою можливий, якщо учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, у тому числі й кримінально-правову кваліфікацію їхніх дій.

Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_3 визнавав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Разом з тим, з показань ОСОБА_1 у судовому засіданні вбачається, що конфлікт між ним та потерпілим ОСОБА_2 виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, а не з хуліганських спонукань. Тобто, підсудний ОСОБА_3 фактично не погоджувався з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 296 КК України.

За таких обставин, суд не мав права розглядати дану справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що при з’ясуванні думки ОСОБА_1 щодо можливості розгляду кримінальної справи за скороченою судовою процедурою, він вказав, що покладається на розсуд суду. Таким чином, у протоколі судового засідання не відображена чітка й конкретна думка підсудного ОСОБА_1 щодо добровільності та істинності його позиції по розгляду даної справи відповідно до порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, у тому числі стосовно роз’яснення йому наслідків розгляду справи за скороченою процедурою.

Таким чином, прийнявши відповідно до ст. 299 КПК України рішення про недоцільність дослідження доказів, суд безпідставно обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом засудженого і закінчив судове слідство, чим відповідно до ст. 398 КПК України допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції ОСОБА_1 на вирок місцевого суду щодо нього на допущені порушення кримінально-процесуального закону уваги не звернув і залишив вирок без зміни.

Оскільки ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, у групі осіб за участю ОСОБА_1, судові рішення щодо ОСОБА_1 відповідно до ст. 395 КПК України також підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2009 року щодо ОСОБА_1, а в порядку ст. 395 КПК України, щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.