Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 06 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 20 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1,

цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Вінниці, громадянина України, такого, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. б ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року у зв’язку із знаходженням на його утриманні неповнолітньої дитини, 2000 року народження.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 15 червня 2007 року приблизно о 20-ій годині 40 хвилин керуючи автомобілем "ВАЗ-2108" виконував поворот ліворуч з площі Гагаріна на вулицю Соборну в місті Вінниці й усупереч пунктам 1.5, 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України під час виїзду на головну дорогу не дав дорогу моторолеру "Ямаха", керованого ОСОБА_2, який мав перед ним перевагу в русі. Внаслідок цього порушення автомобіль ВАЗ-2108 зіткнувся з моторолером, що призвело до спричинення ОСОБА_3, який знаходився на місці пасажира моторолера, середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову суду та направити справу на нове розслідування у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, не звернув уваги, що злочин, який поставлено в провину останньому, було вчинено після набрання чинності цим законом.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Опанасюка О.В. про задоволення касаційного подання з наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 01 жовтня 1996 року № 392/96-ВР "Про застосування амністії" дія закону про амністію поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію. Аналогічного змісту норма міститься й у ст. 12 Закону України від 19 квітня 2007 року "Про амністію". Закон України від 19 квітня 2007 року "Про амністію" (955-16) набрав чинності 09 червня 2007 року, а інкриміновані ОСОБА_1 дії, передбачені ч. 1 ст. 286 КК України, було вчинено 15 червня 2007 року, тобто після набрання чинності цим законом.

Таким чином, наведені передумови дають підстави вважати, що доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та необхідність скасування постанови суду є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а щодо направлення справи на нове розслідування – задоволенню не підлягають. У касаційному поданні фактично порушується питання про прийняття рішення по суті розгляду подання слідчого про застосування амністії. Однак касаційний суд не вправі ухвалювати такі рішення, оскільки їх прийняття відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, ст. 10 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року відноситься до компетенції місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 20 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той ж суд в іншому складі суду.