Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 820/3727/15 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства у Харківській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів, -

У квітні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Головного управління Держземагентства у Харківській області, третя особа ОСОБА_4, в якому просили скасувати накази відповідача № 2843-СГ від 24 жовтня 2014 року та № 2888-СГ від 29 жовтня 2014 року про надання земельних ділянок ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельні ділянки які були виділенні ОСОБА_4 для фермерського господарства знаходяться в різних земельних масивах, розташовані в різних сільських радах та навіть різних районах.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, відмовлено в позові.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 14 жовтня 2014 року звернулася до управління Держземагентства у Харківській області з відповідною заявою з приводу надання в оренду земельних ділянок на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Так у заяві були вказані необхідні реквізити, зазначене бажане місце і розмір земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів з кадастровими номерами: НОМЕР_3 розміром 27,1563 га; № НОМЕР_1 розміром 31,8008 га; № НОМЕР_2 розміром 65,1866 га., які розташовані на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

До заяв були долучені всі необхідні документи відповідно до статей 123 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", а саме: копію паспорта, ідентифікаційного коду, копії дипломів про наявність освіти за спеціальністю "птахівництво", копію трудової книжки у підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві. Підстави для прийняття рішення про відмову у передачі земельних ділянок у користування у Головного управління Держземагентства у Харківській області не встановлені.

За результатами розгляду даної заяви ОСОБА_4 та додатків, доданих до нього Головним управлінням Держземагентства у Харківській області був винесений наказ №2888-СГ від 29.10.2014 р..

Крім цього, 14.10.2014 року до Головного управління надійшло звернення громадянки ОСОБА_4 з приводу надання в оренду земельних ділянок на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області,

До заяви долучені всі необхідні документи відповідно до статей 123 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", також ОСОБА_4, керуючись нормами діючого законодавства зазначила в заяві всі необхідні реквізити та бажане місце і розмір земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів з кадастровими номерами: № НОМЕР_4 розміром 15,1844 га; № НОМЕР_5 розміром 20,0 га; № НОМЕР_6 розміром 40,1143 га; № НОМЕР_7 розміром 33,945 га, які розташовані на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Всього земельних ділянок загальною площею 233,3874 га.

За результатами розгляду даної заяви ОСОБА_4 та додатків, доданих до нього Головним управлінням Держземагентства у Харківській області був винесений наказ №2843-СГ від 24.10.2014 р..

ОСОБА_2 26 січня 2015 року звернувся на адресу Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою про надання йому земельних ділянок розташованих на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області для створення фермерського господарства.

Також, 26 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою про надання їй земельних ділянок розташованих на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області для створення фермерського господарства.

Головне управління Держземагенства у Харківській області відповідно до відповіді № 19-20-14-2218/0/9-15 від 2 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_2 в надані земельних ділянок в зв'язку з тим, що земельні ділянки які він просив надати знаходяться в користуванні іншої особи.

В той же час ОСОБА_3 відповідно до відповіді Головного управління Держземагенства № 19-20-14-2216/0/9-15 від 02.02.2015 року також було відмовлено в наданні земельних ділянок з аналогічних підстав.

Листом Державного агентства земельних ресурсів України № Р-364/0-814/6-15 від 25 березня 2015 року повідомлено, що земельні ділянки розташовані на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області та Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, які просили надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, були надані для створення фермерського господарства ОСОБА_4 на підставі наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області № 2843-СГ від 24 жовтня 2014 року та № 2888-СГ від 29 жовтня 2014 року.

Позивачі, вважаючи зазначені накази про надання в оренду земельних ділянок відповідача протиправними, звернулися до суду з вимогами про їх скасування.

Суди першої і апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що спірні земельні ділянки не були у встановленому законодавством порядку виділені позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, а тому виділення земельних ділянок відповідачем на підставі спірних наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області № 2843-СГ від 24 жовтня 2014 року та № 2888-СГ від 29 жовтня 2014 року ОСОБА_4 не суперечить вимогам чинного законодавства, вчинене у спосіб з урахуванням повноважень законодавчо наданих Головному управлінню Держземагенства у Харківській області.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) .

Відповідно до вимог частини 2 статті 116 Кодексу набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачений порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування, а для ведення фермерського господарства - з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про фермерське господарство" (973-15) .

Відповідно до вимог ч. 2 статті 134 Земельного Кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі зокрема передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Частиною 2 статті 7 Закону України встановлено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України встановлено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Частиною 7 статті 7 Закону України встановлено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Судами встановлено, що спірними земельними ділянками на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області на протязі 2014 року користувалося ТОВ "СД-АГРО", даний факт підтверджується листами Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області № 268 від 27 травня 2014 року та № 502 від 10 серпня 2014 року.

Відповідно до копії статуту ТОВ "СД-АГРО", засновниками ТОВ "СД-АГРО" відповідно до статуту підприємства являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Разом з тим, докази того, що за позивачами у встановленому законодавством порядку було зареєстроване право користування спірними земельними ділянками представником позивача не надані.

Щодо вимог стосовно визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів з тих підстав, що заявником не обґрунтовані розміри земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а також відсутність єдиного земельного масиву при передачі вказаних земель, слід зазначити наступне.

Земельні ділянки надаються громадянам для фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури (частина 7 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Термін "єдиний земельний масив" введений до законодавства України Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) , однак його зміст немає чіткої визначеності.

Відповідно до даного Закону, виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) єдиними земельними масивами можливе двома видами, а саме: 1) сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів; 2) одна земельна ділянка, яка передається у спільну власність групі власників земельних часток (паїв).

Також, в силу вимог положень ст. 1 Закону України "Про ринок земель" зазначено, що земельний масив - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) придатних для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства та несільськогосподарських угідь, необхідних для їх обслуговування (зокрема, земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами), що мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо).

З аналізу вказаних правових норм суди дійшли до вірного висновку, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства становлять сукупність індивідуальних земельних ділянок в групі компактно розташованих полів.

Отже, чинним законодавством не встановлені обмеження для суб'єкта земельних відносин - фермерського господарства в плані граничних розмірів єдиних масивів земель для набуття в оренду та їх кількості, оскільки законом не передбачена форма, в який саме спосіб має бути надане обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Також, Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, щодо обмежень кількості таких ділянок та не містить вимоги надання доказів наявності сільськогосподарської техніки.

Отже, суди першої інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що оскаржувані накази Головного Управління Держземагенства в Харківській області прийняті у відповідності вимог земельного законодавства та в законодавчо встановленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) .

Разом з тим, доводи щодо порушення судом першої інстанції правил юрисдикції та необхідності розгляду справи в порядку цивільного судочинства є безпідставними, оскільки предметом розгляду даної справи є оскарження наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання ОСОБА_4 земельних ділянок. В спірних правовідносинах відповідач виступає як суб'єкт владних повноважень, реалізовуючи в односторонньому порядку дозвільну функцію.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмету спірних правовідносин, їх характеру та правового статусу учасників, є помилковими посилання щодо відсутності у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, наявності підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю у переданому на вирішення суду спорі ознак справи адміністративної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.