Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2. на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1.,

постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого 2 червня 2008 року за

ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України до

позбавлення волі на строк п’ять років зі

звільненням від відбування покарання з

випробуванням з іспитовим строком два

роки,

скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено засудженого в місця позбавлення волі для відбування покарання призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2008 року за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2008 року постанову щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. просить судові рішення щодо засудженого скасувати та звільнити його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, оскільки він не порушував умови звільнення від відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2008 року ОСОБА_1. було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну проживання, роботи або навчання, а також періодично з’являтися для реєстрації у ці органи.

Постановою органів кримінально-виконавчої інспекції (далі КВІ) було встановлено дні для явки ОСОБА_1. на реєстрацію, а саме 1,2,3,4 вівторок кожного місяця. Крім того, була відібрана підписка про те, що йому було роз’яснено покладені на нього судом обов’язки.

Проте, під час іспитового строку ОСОБА_1. порушив вимоги п.п. 3, 4 ст. 76 КК України, а саме шість разів не з’являвся для реєстрації в органи КВІ без поважних причин, за що неодноразово отримував попередження, а також не повідомив ці органи про зміну місця проживання.

Крім того, 16 вересня 2009 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП через появу в громадському місці у п’яному вигляді.

Подання органу виконання покарань про скасування звільнення ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням та направлення його в місця позбавлення волі, внесене службовими особами Уманського міжрайонного відділу КВІ, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та спільного наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 року. Тому доводи касаційної скарги про те, що подання до суду направлено не повноваженою особою, є необґрунтованими.

Таким чином, суд обґрунтовано на підставі ч. 2 ст. 78 КК України з наведенням у постанові відповідних мотивів направив ОСОБА_1. для відбування призначеного покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги має бути відмовлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2.