Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 5 жовтня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Оболонського районного суду м.Києва від 16 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Названим вироком ОСОБА_1,

1982 року народження, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки та покладено обов’язки, передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

По справі вирішено цивільний позов та долю речового доказу.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він з кінця серпня 2007 року по 7 квітня 2008 року у м.Києві неодноразово відкрито заволодівав майном ОСОБА_2, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства, внаслідок чого заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 5500 грн.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Посилається на необґрунтоване звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація дій засудженого не оспорюються в касаційному поданні.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, добровільно з’явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, суд врахував, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, працює, має на утриманні малолітню дитину, взяв до уваги думку потерпілого, який просив не позбавляти засудженого волі. Треба зазначити, що прокурор у судовому засіданні просив призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та застосував ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та поклавши на нього відповідні обов’язки.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.