Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні 16 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 і його захисника – адвоката ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2010 року про засудження

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

за ст. 257 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України на чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів – на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

Суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_4 наприкінці 1995 року у м. Золотоноша разом із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які засуджені вироком Київського міського суду за ст. 69 і ч. 1 ст. 222 КК України: перші троє - 30.03.1999 року, а останній – 21.06.2000 року, та з особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, організували озброєну гвинтівкою калібру 5,6 мм з оптичним прицілом із 92 патронами, гранатою "Ф-1", пістолетом "ТТ" і "Парабелумом" банду. При цьому ОСОБА_4 виготовив до зазначеної гвинтівки глушники та удосконалив її щодо точної стрільби.

У складі банди ОСОБА_4 із ОСОБА_9, ОСОБА_7 та іншими її учасниками 25 березня 1996 року у м. Харкові вчинив напад на ОСОБА_10., незаконно позбавляв його волі і заволодів його майном на 12.521.022 грн. Після цього брав участь у незаконному утримуванні потерпілого і вимаганні викупу у сумі 4.000.000 дол. США., а 24 травня того ж року вони разом одержали від ОСОБА_11., якого теж позбавляли волі, за викуп ОСОБА_10 360.750 грн.

7 липня 1997 року ОСОБА_4 у складі банди з ОСОБА_6 та іншим учасником, який перебуває у розшуку, у АДРЕСА_1 вчинив напад на ОСОБА_13. і вимагав у нього 600.000 грн. При цьому він брав участь у позбавленні волі сина потерпілого ОСОБА_12. та утримуванні в палатці на березі р. Дніпро, біля с. Прохорівка.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2010 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4. ставить питання про скасування вироку та ухвали і направлення справи на новий судовий розгляд. Твердить, що органи досудового слідства і суд не виконали усіх положень норм КПК України (1001-05) і не встановили істини у справі. Наголошує, що у справі немає даних, які б свідчили про те, що він придбавав зброю, а показань потерпілих і свідків суд не допитував. Вважає, що процес впізнання проведено неправильно. Помилки суду першої інстанції апеляція не перевірила і не усунула їх.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4 і справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що судові інстанції допустились неповноти, упередженості і необ’єктивності. Твердить, що слідчі дії, в тому числі пред’явлення засудженого для впізнання у справі були проведені з порушенням норм КПК України (1001-05) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що підстав для їх задоволення немає.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується доказами, на які послався суд у вироку.

Привертають увагу показання потерпілих ОСОБА_13, які на досудовому слідстві і в суді підтвердили, що озброєні особи, серед яких був і ОСОБА_4, вимагали у них гроші та незаконно затримували їхнього сина. Під час впізнання потерпілі показали на ОСОБА_4 як особу, яка була учасником зазначеного діяння.

Про те, що ОСОБА_4 брав участь у нападі на потерпілого ОСОБА_10., свідчать показання самого цього потерпілого, а також потерпілого ОСОБА_11. Вони впізнали ОСОБА_4 і вказали, що саме він був серед учасників цього нападу.

Що стосується даних про те, що ОСОБА_4 учинив бандитизм (ст. 257 КК України), - був одним із організаторів озброєної банди, брав у ній участь та у вчинюваних нею нападах, то про це свідчать рішення і висновки двох попередніх вироків. Згідно з цими вироками були засуджені інші учасники зазначеної банди, а ОСОБА_4 викривався у цьому злочині.

Суд першої інстанції визнав зазначені докази достовірними і поклав їх в основу свого вироку, з яким небезпідставно погодилась апеляційна інстанція. Кваліфікація злочинних діянь ОСОБА_4 за ст. 257 і ч. 1 ст. 263 КК України сумнівів не викликає.

Вважати, що судові інстанції допустились упередженості, необ’єктивності чи невиконання норм КПК України (1001-05) , підстав не виявлено.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_4. і його захиснику – адвокату ОСОБА_5. у задоволенні касаційних скарг.