5-2676км09 Про розбій, вчинений у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою групою осіб - 01.10.2009 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві року 1 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. та захисників ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7 на судові рішення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_1.

Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2008 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має,

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4, судимості не має,

кожного за ч.2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засуджених.

Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_8 із засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. по 2000 грн. моральної шкоди з кожного, а також із кожного із засуджених на користь потерпілого ОСОБА_9. по 2000 грн. моральної шкоди.

Окрім того, постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. витрати на оплату послуг адвоката на користь кожного потерпілого по 1000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. визнано винуватими у тому, що вони у стані алкогольного сп’яніння за попередньою змовою між собою 23 квітня 2008 року приблизно о 23 год. на розі вулиці Айвазовського, 12 та провулку 1-го Морського у м. Керчі, застосовуючи насильство, небезпечне для життя й здоров’я, напали на ОСОБА_8, завдали йому численні удари ногами та руками по всьому тілу й голові, від чого він втратив свідомість, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я, а потім заволоділи його майном на загальну суму 2185 грн.

Вони ж, будучи особами, які раніше вчинили розбій, за попередньою змовою між собою у стані алкогольного сп’яніння 23 квітня 2008 року приблизно о 23 год. 15 хв. у провулку 1-ому Морському у м. Керчі, застосовуючи насильство, небезпечне для життя й здоров’я, вчинили напад на ОСОБА_9., якому завдали численні удари ногами й руками по тілу й голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я, після чого заволоділи його майном на загальну суму 150 грн.

За змістом касаційних скарг:

засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3., не заперечуючи факту заподіяння ними тілесних ушкоджень потерпілим, посилаються на неправильну кваліфікацію їх дій з огляду на те, що умислу на заволодіння майном ОСОБА_8 та ОСОБА_9. не мали і попередньої змови між ними щодо цього не було, у зв’язку з чим просять судові рішення змінити, перекваліфікувати їх дії на ч.2 ст. 296 КК України. Окрім того, вказують на суворість призначеного покарання й наявність істотних порушень вимог кримінально–процесуального закону, зокрема, ненадання ОСОБА_3. захисника після її затримання, фальсифікацію матеріалів справи. ОСОБА_3. також наголошує на тому, що розмір моральної шкоди, яку постановлено стягнути на користь потерпілих, є завищеним;

захисник ОСОБА_6., який діє в інтересах ОСОБА_2, вказує про неправильну оцінку судом першої інстанції доказів, що призвело до неправильної кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст. 187 КК України, у зв’язку з чим просить перекваліфікувати їх на ч.2 ст. 296 КК України, пом’якшити призначене покарання та звільнити ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням;

засуджений ОСОБА_4. та його захисник ОСОБА_7 наводять доводи про вчинення ОСОБА_4. злочину, передбаченого не ч.2 ст. 187 КК України, а ч.2 ст. 296 КК України, а також зазначають про порушення вимог ст. 354 КПК України, так як про призначення справи до апеляційного розгляду засудженого не було повідомлено та не викликано у судове засідання. Тому ОСОБА_4. просить судові рішення щодо нього скасувати й справу закрити, а його захисник – змінити, перекваліфікувавши дії засудженого, пом’якшити покарання;

захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1. просить судові рішення щодо останнього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з огляду на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1. за ч.2 ст. 187 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. у вчиненні за попередньою змовою розбійних нападів на ОСОБА_9. та ОСОБА_8 відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних та оцінених належним чином доказах, і є обґрунтованими.

Так, засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3. та ОСОБА_1. як на досудовому слідстві, так і в суді, визнали свою участь у побитті 23 квітня 2008 року ОСОБА_9. та ОСОБА_8 й спричинення останнім тілесних ушкоджень.

Потерпілий ОСОБА_8. у суді показав, що біля магазину "Лілія" ввечері 23 квітня 2008 року чекав на ОСОБА_9. В цей час до нього підійшли, як виявилося в подальшому, ОСОБА_3., ОСОБА_1. та ОСОБА_2, які попросили зателефонувати з його мобільного телефону. Відмовивши їм, він відійшов у сторону й одразу відчув удар ззаду по голові. На деякий час він втратив свідомість, коли отямився, то лежав на землі, а вказані особи завдавали йому удари руками й ногами. Потім він знову втратив свідомість, а, прийшовши до тями, виявив, що у нього забрали мобільний телефон та інше майно.

Потерпілий ОСОБА_9 у суді вказував, що бачив як до ОСОБА_8 біля магазину "Лілія" підійшли, як виявилося в подальшому, ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3. та ОСОБА_1., які потім накинулися й на нього та почали бити. Він чув як хтось із хлопців, перевіривши вміст його сумки, сказав, що в ній лише документи. Коли засуджені припинили його бити й пішли, він виявив, що у нього зник срібний ланцюжок.

В ході пред’явлення осіб для впізнання потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8. вказали на ОСОБА_2 й ОСОБА_3. як на осіб, що вчинили розбійний напад на них.

Окрім того, ОСОБА_3. у суді визнала, що у зв’язку із неправомірною поведінкою ОСОБА_9. та ОСОБА_8 вона разом із ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_1. побили їх, після чого вона забрала у ОСОБА_8 мобільний телефон, а у ОСОБА_9. перевірила вміст його сумки.

Свідки ОСОБА_10. та ОСОБА_11. у суді підтвердили, що 24 квітня 2008 року, перебуваючи вдома у ОСОБА_2, вони бачили у нього, а потім і в руках ОСОБА_1. ланцюжок із світлого металу, щодо якого останній розмірковував над тим, за скільки його можна збути. При цьому ОСОБА_10. зазначила, що з розмови між ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_3. та ОСОБА_1. вона дізналась, що вночі вони побили якихось хлопців й в одного з них забрали мобільний телефон, а у іншого – ланцюжок.

З показань свідка ОСОБА_12 у суді убачається, що він зустрівся з ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_1. одразу після вчинення ними нападу на ОСОБА_9. та ОСОБА_8 В його присутності хлопці обговорювали як реалізувати мобільний телефон.

Винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. також підтверджується даними протоколів очних ставок, в ході яких ОСОБА_1. вказував, що він забрав у потерпілого срібний ланцюжок, а ОСОБА_3. – мобільний телефон; ОСОБА_3. стверджувала, що під час нападу на ОСОБА_9. та ОСОБА_8 хтось із хлопців наполягав на тому, щоб перевірити кишені потерпілих, при цьому всі бачили як вона забирає мобільний телефон, проте ніхто її не зупинив.

Згідно із протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4, останній показав спосіб нападу на потерпілих й вказував, що ОСОБА_3. обшукала їх кишені на пропозицію ОСОБА_1.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що постановою слідчого від 24 травня 2008 року відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9. за відсутністю в їх діях ознак злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 152, ч.2 ст. 186, ст. 125 КК України (т.2, а.с.16-18). Вказані постанови не скасовано і є чинними.

Наведені докази свідчать про наявність умислу у засуджених на заволодіння майном потерпілих й узгодженість їх дій під час нападу з цією метою, який вони вчинили за попередньою змовою.

Таким чином, суд законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_1., правильно кваліфікувавши їх дії за ч.2 ст. 187 КК України. Призначене їм покарання відповідає вимогам закону.

Цивільний позов потерпілих вирішено судом відповідно до вимог ст.ст. 28, 328 КПК України. Розмір задоволеного цивільного позову потерпілих у частині стягнення із засуджених моральної шкоди відповідає характеру та обсягу моральних і фізичних страждань, пов’язаних із розбійним нападом на них.

Істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону, які є підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Не відповідають дійсності доводи засудженої ОСОБА_3. про порушення її права на захист, а саме, ненадання органами досудового слідства захисника після затримання.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що після затримання ОСОБА_3. 7 травня 2008 року їй роз’яснено права, в тому числі право мати захисника, від участі якого вона відмовився та зазначила про це у відповідному протоколі (т.1, а.с. 191).

Доводи ОСОБА_3. про те, що суд залишив поза увагою її клопотання про ознайомлення її із протоколом судового засідання та матеріалами кримінальної справи, є безпідставними, оскільки в матеріалах кримінальної справи є розписка ОСОБА_3. про те, що вона ознайомлена з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання в повному обсязі (т.2, а.с. 338).

Неспроможними є і доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_7 про порушення судом вимог ст.ст. 354, 358 КПК України.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що після виконання вимог ст. 351 КПК України міський суд направив повідомлення всім учасникам процесу, в тому числі й засудженим у слідчий ізолятор про дату розгляду справи в апеляційному суді (т.2, а.с. 288). При цьому клопотання про доставку від засудженого ОСОБА_4 не надходило, судового слідства апеляційний суд по даній справі не проводив, тому розгляд апеляційним судом справи за відсутності ОСОБА_4 не суперечить положенням ст. 358 КПК України.

головуючого	Коновалова В.М.
суддів	Кузьменко О.Т., Шаповалової О.А.