Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 3 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 9 грудня 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ч. 4 ст. 70 КК України на три роки позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст. 263 КК України на шість місяців арешту.

Цим же вироком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296 КК України виправдано.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 березня 2008 року в смт. Міжгір’я Закарпатської області на вул. Незалежності приблизно о 20 год. знайшов холодну зброю – штик - ніж, який носив із собою та з яким 26 березня 2008 року приблизно о 1 год. його затримано працівниками міліції у будинку ОСОБА_2

Окрім того, ОСОБА_1 органи досудового слідства обвинувачували у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння 26 березня 2008 року приблизно о 1 год. 30 хв. в смт. Міжгір’я Закарпатської області з метою незаконного проникнення до чужого житла, вибив вхідні двері до АДРЕСА_1, власницею якого є ОСОБА_2, проник до нього, де виражався нецензурними словами, та, застосовуючи насильство до потерпілої, тримав її руками за шию, приставляв до неї ніж. В процесі вказаних дій ОСОБА_1 грубо порушив громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, застосовуючи при цьому ніж, який приніс із собою та який згідно із висновком експертизи є холодною зброєю.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.2 ст. 162, ч.4 ст. 296 КК України, суд у вироку зазначив, що його винуватість у вчиненні даних злочинів не доведена.

За змістом касаційного подання прокурор, посилаючись на безпідставність виправдання ОСОБА_1, порушення судом вимог ст. 334 КПК України, а також на невідповідність призначеного ОСОБА_1 за ч.2 ст. 263 КК України покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів уважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо виправдання ОСОБА_1 за ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 162 КК України є передчасними і не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому вирок повинен бути мотивованим судом.

Відповідно до ст. 323 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених ст. 324 КПК України.

Як убачається з матеріалів справи, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 162 КК України, суд не дотримався цих вимог закону.

Так, орган досудового слідства обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 162 КК України, обґрунтував рядом доказів, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Потерпіла ОСОБА_2 під час досудового слідства показала, що 26 березня 2008 року ОСОБА_1 зайшов до її будинку та у коридорі сварився з ОСОБА_4 На її прохання припинити сварку та залишити помешкання ОСОБА_1 не реагував, а потім почав висловлюватися на її адресу нецензурними словами. При цьому з міміки та жестів ОСОБА_4 вона зрозуміла, що у ОСОБА_1 за спиною ніж. Потім ОСОБА_1 схопив її за одяг, штовхав та повалив на ліжко, продовжуючи тримати. В подальшому вона через сильне хвилювання нічого не пам’ятає.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на досудовому слідстві вказували, що вони разом із ОСОБА_2 знаходилися в будинку останньої, коли туди забіг ОСОБА_1 та став кричати на потерпілу. ОСОБА_2 почала виганяти його з хати, однак той не реагував на її слова, а підбіг до неї, штовхнув на ліжко й, витягнувши із –за поясу довгий ніж, приставив його до шиї ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_4 також зазначила, що ОСОБА_1 приставляв ніж до шиї ОСОБА_3, коли та намагалася захистити ОСОБА_2

Окрім того, орган досудового слідства в обвинувальному висновку посилався на дані заяви потерпілої ОСОБА_2, яка звернулася до правоохоронних органів у зв’язку із протиправною поведінкою ОСОБА_1 у її будинку, а також на дані протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, в ході якого останній пояснив, як він тримав за одяг ОСОБА_2, штовхав її та повалив на ліжко, а в подальшому погрожував ножем ОСОБА_3

Допитавши потерпілу ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3 та дослідивши деякі інші, зазначені у обвинувальному висновку докази, суд першої інстанції визнав, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів не доведена.

Основним доводом такого висновку, як убачається з вироку, є посилання суду на показання у судовому засіданні ОСОБА_1 про те, що обставини свого перебування у будинку ОСОБА_2 він не пам’ятає, оскільки у нього тоді стався епілептичний приступ; потерпілої ОСОБА_2, яка заперечила факт хуліганських дій ОСОБА_1 й вказала, що він перебував у будинку з її дозволу, а також аналогічні показанням потерпілої свідчення ОСОБА_3

Разом із тим, за змістом ч.4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

У порушення вказаних вимог закону суд не усунув суперечності у показаннях свідків та потерпілої на досудовому слідстві та у суді, а також не проаналізував у вироку інші докази, якими орган досудового слідства обґрунтував доведеність обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, та надані суду за результатами виконання його доручення в порядку ст. 315-1 КПК України, й не навів мотивів з яких він відкидає їх.

Зокрема, поза увагою суду залишилися дані протоколів відтворення обстановки та обставин події, проведені за дорученням суду за участю потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4, з яких вбачається, що остання пояснила, що, коли до будинку ОСОБА_2 прийшов ОСОБА_1, він витягнув ніж та почав прикладати його їй до шиї і живота. На її крики до них в кухню зайшла ОСОБА_2, якій вона жестами показала, що за спиною ОСОБА_1 тримає ніж, після чого вибігла на вулицю.

ОСОБА_2 вказувала, що, почувши крики ОСОБА_4 в коридорі свого будинку, вийшла туди й побачила там ОСОБА_1, у якого, як вона зрозуміла із жестів ОСОБА_4, за спиною був ніж. Вона почала виганяти його із свого будинку, проте ОСОБА_1 не реагував на її слова, а схопив її за одяг, штовхав і повалив на диван.

Окрім того, суд безпосередньо не допитав свідка ОСОБА_4 й не усунув суперечності у її показаннях на досудовому слідстві та дані нею під час виконання органами досудового слідства доручення суду в порядку ст. 315-1 КПК України, а також не перевірив показання встановленого слідчим прокуратури Міжгірського району Закарпатської області в тому ж порядку свідка ОСОБА_5

Всім цим доказам суд мав дати належну оцінку в сукупності, що зроблено ним не було.

Тому за наведених обставин висновок суду про виправдання ОСОБА_1 за недоведеністю його винуватості у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 162 та ч.4 ст. 296 КК України є передчасним, зроблено без повного, всебічного та об’єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним.

Також обґрунтованими є доводи прокурора у касаційному поданні щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 за ч.2 ст. 263 КК України покарання у виді арешту ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Зокрема, суд, обираючи ОСОБА_1 за ч.2 ст. 263 КК України з передбачених санкцією даного закону покарання у виді арешту, неналежним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є середньої тяжкості, особу засудженого, який має непогашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість, притягувався до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується як особа, яка зловживає алкогольними напоями.

За таких обставин призначене ОСОБА_1 за ч.2 ст. 263 КК України є явно несправедливим внаслідок м’якості.

З огляду на зазначене вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно ретельно дослідити всі докази по справі, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_1, врахувати доводи касаційного подання прокурора та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 394 і 395 КПК України, колегія суддів, –

касаційне подання першого заступника прокурора Закарпатської області задовольнити.

Вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 3 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1, скасувати й справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.