Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 8 вересня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості в силу

ст. 89 КК України,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

раніше судимого 25.07.2005 року Хустським районним

судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 190 КК України,

звільненого від покарання на підставі п. "а" ст. 1

Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року,

засуджено кожного за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 роки позбавлення волі з конфіскацією ? належного майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та на підставі ст. 76 КК України на них покладено певні обов’язки.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

На початку лютого 2008 року ОСОБА_1 організував та очолив злочинну групу, до складу якої увійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Між членами групи існували міцні внутрішні зв’язки, при підготовці до вчинення злочину було розроблено єдиний план та розподілено функції учасників групи.

Згідно розробленого плану, 21.02.2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з автомобільного гаража АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4, викрали міжкімнатні двері на загальну суму 21473, 4 грн..

3.03.2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проникли до приватного підприємства "Еліт-Пласт" по вул. Сливова, 3 у м. Хусті та викрали металеві двері на загальну суму 43450 грн., що належать приватному підприємцю ОСОБА_5.

У касаційному поданні та у доповненні до нього прокурор ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд через те, що суд призначив ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 занадто м’яке покарання і не врахував при цьому у повному обсязі всі обставини справи, роль кожного із засуджених у вчинених злочинах та особи засуджених, які раніше були судимі. Суд в порушення вимог ст. 77 КК України при призначенні покарання за ст. 75 КК України незаконно застосував додаткове покарання у виді конфіскації ? майна, що належить засудженим на праві власності. Також суд не вказав, від якого саме покарання звільняються засуджені на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та правильності кваліфікації їх дій за ч. 5 ст. 185 КК України у касаційному поданні не оспорюється.

Проте, як убачається з матеріалів справи, при призначенні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом допущене неправильне застосування кримінального закону.

Так, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, що злочин, який вони вчинили відноситься до особливо тяжких злочинів. Також суд недостатньо врахував дані про особи засуджених, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, проте належних висновків для себе не зробили і знову вчинили новий більш тяжкий злочин у складі організованої групи.

Не наведено судом і мотивів щодо обгрунтування свого рішення про призначення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі ніж це передбачено законом та звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Крім того, суд, звільняючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням незаконно застосував їм додаткове покарання у вигляді конфіскації ? частини належного їм майна, що суперечить вимогам ст. 77 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо про новому розгляді справи винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 буде доведена у повному обсязі, то призначене їм покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 8 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.