Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Рецебуринського Ю.Й., Швеця В.В., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області про стягнення суми заборгованості, за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року, -

У червні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області звернулося в суд з позовом, у якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області на його користь 17138,17 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області за період з січня по квітень 2013 року витрати у сумі 191,44 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року змінено, в абзаці другому резолютивної частини постанови змінено суму стягнення з 191,44 гривень на 15633,41 гривень. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області за період з січня по квітень 2013 року була сплачена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на загальну суму 17138,17 гривень, таким особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області не прийнято до відшкодування зазначені витрати.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області позивачеві витрат, понесених ним за період з січня по квітень 2013 року на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, лише ОСОБА_21, встановивши, що інші особи не підпадають під визначений статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ) перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а тому витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій іншим особам, не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що згідно із приписами Закону № 1105-XIV (1105-14) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) зобов'язаний відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України витрати, понесені останнім на виплату пенсій особам у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. При цьому Фонд соціального страхування від нещасних випадків, відмовляючи у виконанні свого обов'язку, не може посилатись на свої сумніви у правильності призначення та виплаті особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (1788-12) (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону № 1788-XII (1788-12) не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом № 1058-IV (1058-15) .

Згідно частин 1, 2 статті 36 вказаного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

У частині 8 статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-ХІV (1105-14) .

За приписами статті 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини 1 статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.

За змістом цієї статті у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо.

Статтею 28 Закону № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV (1105-14) Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини 1 статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати,

понесені Управлінням Пенсійного фонду України у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення,

ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права, і оскільки апеляційним судом не було перевірено чи підпадають відповідні особи під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, що має значення для правильного вирішення даного спору, а суд касаційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що згідно положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року - скасувати, справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку Донецької області про стягнення суми заборгованості - направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.