Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 1 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок апеляційного суду Луганської області від 29 травня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 153 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 15, п.9 ч.2 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі. На підставі ч.2 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено у виді 11 років позбавлення волі. Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_2. у відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 24 грудня 2008 року, будучи у стані алкогольного сп`яніння, близько 6 години ранку біля бару "Вебер" у м.Алчевську Луганської області посадив до автомобілю ВАЗ2105НОМЕР_1 ОСОБА_2. та вивіз її на територію садівницького товариства "Наука" у с.Троїцьке Перевальського району Луганської області. Там він намагався задовольнити з нею статеву пристрасть неприродним способом. При цьому застосував фізичне насильство, наніс потерпілій декілька ударів в обличчя, однак не довів свій умисел до кінця, оскільки ОСОБА_2 здійснила активний спротив. Після того як ОСОБА_2 сказала, що повідомить про вчинене ОСОБА_1 до міліції, бажаючи уникнути відповідальності, він з метою позбавлення ОСОБА_2 життя зіштовхнув її до яру і там наніс металевою монтировкою численні удари по голові, тулубу та кінцівках. Свої дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_2, ОСОБА_1 припинив тільки після того, як вважав, що та померла. Смерть ОСОБА_2 не настала тільки внаслідок того, що їй своєчасно було надано медичну допомогу.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не погоджується з вироком. Вважає, що матеріали досудового слідства сфабриковані, а до нього застосовувалися незаконні методи ведення досудового слідства. У доповненні до касаційної скарги просить вирок у частині засудження за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 153 КК України скасувати, справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15, п.9 ч.2 ст.115 на ч.1 ст. 121 КК України. Посилається на неповноту та однобічність досудового слідства, що призвело до неправильної кваліфікації його дій.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., прокурора Матюшеву О.В., яка вважала, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні замаху на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродними способом та замаху на умисне вбивство ОСОБА_2 з метою приховати вчинений щодо неї злочин ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що ранком 24 грудня 2008 року вона вийшла з бару, як опинилася у машині засудженого не пам`ятає, однак, коли той став вимагати від неї задовольнити статеву пристрасть неприродним способом, відмовила і здійснила опір, за що він наніс їй удари в обличчя. Коли машина зупинилася, вона намагалася втекти, але ОСОБА_1 не відпустив її. Після того, як вона сказала, що заявить в міліцію, зіштовхнув її до яру та завдав багато ударів металевим предметом по голові та різних частинах тіла. Припинвв наносити удари тільки, коли вона затамувала подих і прикинулася мертвою. Після цього ОСОБА_1 пнув її ногою, сказав "окочурилась" та вони з ОСОБА_3 пішли.

Свідок ОСОБА_3 дав аналогічні показання щодо дій, які вчиняв ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 було виявлено закриту черепно-мозкову травму, множинні рублено-забійні рани голови, переломи кінцівок, забій, гематоми обличчя, тулубу, кінцівок (а.с.119-120).

Надавши об`єктивної оцінки цим та іншим доказам по справі, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 153, ч.2 ст. 15, п.9 ч.2 ст. 115 КК України.

Доводи касаційної скарги засудженого про відсутність у нього умислу на позбавлення життя ОСОБА_2 спростовується вище зазначеними доказами. Характер та локалізація тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілій, свідчать про наявність у ОСОБА_1 саме умислу на вбивство, смерть потерпілої не настала з причин, що не залежали від його волі.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку по справі не убачається.

Покарання засудженому призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу, всіх обставин справи. Підстав для його пом`якшення немає.

Керуючись ст.ст.395,396 ЕПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Луганської області від 29 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.