Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 жовтня 2009 року справу за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_1 на постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 30 липня 2008 року і ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2

Постановою слідчого від 2 липня 2008 року на підставі ст. 7-3 КПК України закрито кримінальну справу щодо неповнолітнього

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України,

та направлено її до суду для застосування до нього примусових заходів виховного характеру.

Постановою Новогродівського міського суду Донецької області від 30 липня 2008 року до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2008 року цю постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення як незаконні. Посилається на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, порушення норм кримінально-процесуального закону. Не погоджується з тим, що до ОСОБА_2 застосовано заходи виховного характеру.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги представника потерпілого, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги треба відмовити.

Кримінальній відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, згідно зі ст. 22 КК України підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. ОСОБА_2 вчинив таке діяння у віці 14 років, у зв’язку з чим він не міг бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Таким чином справу щодо ОСОБА_2 було закрито з додержанням вимог чинного законодавства. Доводи у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_2 мав би нести кримінальну відповідальність не ґрунтуються на законі.

Справу щодо ОСОБА_2 розглянуто з дотриманням вимог, визначених ст. 447 КПК України. Встановивши, що ОСОБА_2 винен у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд обґрунтовано з дотриманням вимог ст. 448 КПК України застосував до нього примусовий захід виховного характеру у вигляді застереження. При цьому суд врахував те, що ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні зазначеного діяння та щиро розкаявся.

З урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу ОСОБА_2, його ставлення до того, що відбулося, підстав для скасування судових рішень з метою застосування більш суворого заходу, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги представника потерпілого ОСОБА_1 відмовити.