Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 2 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1,

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

- засуджено за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки із покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і було вчинено із застосуванням заздалегідь заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень за таких обставин.

17 січня 2008 року, близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, продовжуючи поблизу будинку АДРЕСА_1 сварку і бійку зі своєю дружиною ОСОБА_2, в присутності сторонніх осіб за допомогою кухонного ножа, що був при ньому, завдав дочці дружини ОСОБА_3, яка втрутилася на захист матері, удар цим ножем, заподіявши колото-різану глибиною 1,5 см рану нижньої частини передньої черевної стінки, яка за висновком судово-медичної експертизи відносилась до категорії легких тілесних ушкоджень.

У апеляційному порядку вирок суду не переглядався.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Кіровоградської області стверджує, що при розгляді справи в суді було істотно порушено кримінально-процесуальне законодавство, зокрема, ч.3 ст. 299 КПК України та ст. 334 КПК України. Вважає, що, оскільки підсудний не дав повних пояснень щодо обставин події, то суд не вправі був застосовувати скорочений порядок дослідження доказів, окрім того, суд у мотивувальній частині вироку не виклав конкретного обвинувачення, визнаного судом доведеним, та не вказав, у чому полягали хуліганські дії ОСОБА_1 Також прокурор посилається на те, що за наявності у справі даних про те, що ОСОБА_1 взяв ножа вдома ще на початку бійки з дружиною, не можна вважати, що ніж він заздалегідь заготовив для нанесення тілесних ушкоджень, а тому його дії підлягали кваліфікації за ч. 1 ст. 296 КК України. Просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадянського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, розглянутими судом у судовому засіданні в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України, яким суд дав належну оцінку, правильно кваліфікувавши дії засудженого за ч.4 ст. 296 КК України.

Доводи касаційного подання про те, що суд допустив істотне порушення КПК України (1001-05) тим, що досліджував докази в порядку ч.3 ст. 299 КПК України, а не в повному обсязі, оскільки підсудний в силу сп'яніння не пам'ятав усіх обставин події, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, при встановленні судом порядку дослідження доказів ніхто з учасників розгляду справи, в тому числі і прокурор, який підтримував обвинувачення в суді, не заперечували проти дослідження доказів у порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України, положення якої були роз'яснені всім учасникам процесу.

Окрім того, ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в суді повністю визнавав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, і, даючи суду показання по суті справи, вказував, що всі обставини, викладені в пред'явленому йому обвинуваченні та обвинувальному висновку, відповідають дійсності (а.с.130). Тобто ОСОБА_1 підтвердив, що, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вдома затіяв сварку і бійку з дружиною, а коли та побігла на вулицю, він, діючи з хуліганських мотивів, взяв ножа, вибіг з ним на вулицю, де, порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, в присутності сторонніх осіб, не зважаючи на їх зауваження та намагання припинити його хуліганські дії, намагався вдарити дружину заздалегідь взятим для цього ножем і завдав ним удару дочці дружини ОСОБА_3, яка втрутилася на захист матері, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, внаслідок яких та з ножовим пораненням була доставлена у лікарню.

З урахуванням викладеного, немає підстав вважати, що суд допустив істотне порушення вимог ч.3 ст. 299 КПК України, яке перешкодило чи могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Також є безпідставними твердження прокурора про те, що місцевим судом в порушення вимог ст. 334 КПК України не було викладено у вироку конкретного обвинувачення, визнаного судом доведеним, та не зазначено, в чому полягали хуліганські дії ОСОБА_1 та особлива їх зухвалість.

Як убачається з вироку суду, в обвинуваченні, визнаному доведеним, суд зазначив час, місце, мотиви й обставини вчинення злочину, а саме те, що ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадянського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке виразилося в вчиненні безпричинної сварки та бійки зі своєю дружиною ОСОБА_2, у тому числі в громадському місці - на вулиці, в присутності сторонніх осіб. Особлива зухвалість дій ОСОБА_1 полягала в спричиненні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень із застосуванням для цього заздалегідь заготовленого кухонного ножа.

За таких обставин не вбачається підстав вважати, що судом істотно порушені вимоги ст. 334 КПК України при постановленні вироку у справі.

Окрім того, як видно з тексту касаційного подання прокурора, його позиція в цій частині є непослідовною, оскільки він в поданні сам не заперечує правильність визнання судом учинення ОСОБА_1 хуліганства з особливою зухвалістю, бо вказує про наявність в діях засудженого ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.

З огляду на викладене, за встановлених судом обставин події злочину немає підстав вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутня така, передбачена ч. 4 ст. 296 КК України, кваліфікуюча ознака хуліганства як застосування при його вчиненні ножа, тобто предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Тому є безпідставними і такими, що ґрунтуються на непереконливих судженнях, твердження прокурора в касаційному поданні про необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 4 на ч. 1 ст. 296 КК України.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.ст. 65, 75, 76 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, як про це порушено питання в касаційному поданні прокурора, не встановлено, а тому касаційне подання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 2 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1.