Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 29 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 21 листопада 2008 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 03 лютого 2009 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Нововолинська Волинської області, громадянина України, раніше судимого – 13 червня 2008 року за ч. 1 ст. 186 КК України до громадських робіт на строк 200 годин,

засуджено за: ч. 1 ст. 308 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому визначено покарання – позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 3 роки. При цьому на підставі ст. 72 КК України до нового покарання зараховано повністю відбуте покарання за вироком від 13 червня 2008 року, що відповідало 25 дням позбавлення волі.

Згідно із ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися в цю інспекцію для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 287 гривень 65 копійок.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 9 червня 2008 року приблизно о 14-ій годині таємно викрав (зірвав) із земельної ділянки, розташованої біля АДРЕСА_1 наркотичний засіб – макову солому сухою вагою 80,88 грамів, яку з того часу незаконно зберігав при собі без мети збуту, поки того ж дня її у нього не вилучили працівники міліції.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з тим, що під час перегляду справи апеляційний суд не усунув порушення суду першої інстанції, який неправильно склав покарання за даним вироком, що не належало відбувати реально, із відбутим покаранням за попереднім вироком. Вважає, що ці покарання підлягали до самостійного виконання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_2, який не підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла висновку, що це подання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Подія злочину, фактичні обставини його скоєння та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 308, ч. 1 ст. 309 КК України підтверджується зібраними та дослідженими у справі доказами, дійсність та достовірність ніким не оспорюються, зокрема й у касаційному поданні.

Не заперечується в касаційному поданні й мотивація суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, а також інформація про відбуття покарання за попереднім вироком.

Отож, входячи із фактичних обставин справи та даних про особу засудженого, суд з посиланням на ч. 1 ст. 70 КК України правильно призначив йому покарання за сукупністю злочинів, а потім відповідно до ч. 4 тієї ж статті з урахуванням попереднього вироку від 13 червня 2008 року визначив остаточне покарання. Далі, в строк відбутого покарання зараховував повністю відбуте покарання за попереднім вироком, а тоді на підставі ст. 75 КК України звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Із наведеної послідовності дій випливає, що суд фактично звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання, визначеного новим вироком, за мінусом строку покарання, відбутого за попереднім вироком.

Такі дії суду не суперечить вимогам матеріального та процесуального закону, а тому не можуть бути підставами для скасування вироку.

Твердження прокурора про те, що покарання за попереднім вироком, яке належало відбувати реально, та новий вирок із рішенням про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, повинні виконуватися самостійно, за даних обставин справи є недоречними, оскільки, висновуючи їх, автор подання не врахував, що ОСОБА_1 повністю відбув покарання за попереднім вироком, й, крім того, за наявності підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням за злочини, вчинені в часі до постановлення попереднього вироку, матеріальний закон не містив заборони для призначення йому покарання за сукупністю злочинів, визначених новим та попереднім вироками, із наступним звільненням від відбування остаточного покарання.

Інших причин для визнання вироку та ухвали суду незаконними чи необґрунтованими у касаційному поданні не наведено.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 21 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 03 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області – без задоволення.