Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 29 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2008 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2009 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця міста Маріуполя Донецької області, мешканця міста Артемівська Донецької області, громадянина України, раніше двічі судимого, останнього разу – 24 березня 2003 року за ч. 2 ст. 142 КК України до позбавлення волі на строк 6 років, звільненого від його відбування 7 вересня 2005 року умовно – достроково на 1 рік 11 місяців 3 дні,

засуджено за: ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років; ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 2 ст. 152 КК України до позбавлення волі на строк 8 років; за ч. 2 ст. 153 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому визначено покарання – позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1. призначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_3. – 520 гривень на відшкодування матеріальної шкоди й 1 500 гривень на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_4. – 3 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у місті Артемівську Донецької області вчинив ряд злочинів проти чужої власності та статевої недоторканості особи.

Зокрема, 29 липня 2007 року в часі між 00 годин 30 хвилин і 1-ої годиною він неподалік будинку АДРЕСА_2 перестрів раніше незнайому йому ОСОБА_3., яку завів у безлюдне місце, де із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я став домагатися від неї статевих зносин неприродним способом. У той момент побачив, як із рук потерпілої випав мобільний телефон "Самсунг-460" вартістю разом з карткою оператора 540 гривень, яким відкрито заволодів. Далі, завершуючи свій первинний задум, з прикладенням сили задовольнив з ОСОБА_3. статеву пристрасть неприродним способом.

02 серпня 2007 року приблизно о 23-ій годині 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп’яніння, поруч крамниці "Делікатес" на вулиці Горького ОСОБА_1. підійшов до потерпілої ОСОБА_4., приставив до шиї ножа й під погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, заволодів її сумкою з мобільним телефоном та іншим майном на загальну суму 774 гривні 88 копійок. Потім приблизно о 00 годин 30 хвилин наступної доби завів її до будинку АДРЕСА_1, де зґвалтував та задовольнив свою статеву пристрасть неприроднім способом.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що у справі немає переконливих доказів його участі в інкримінованих злочинах; висновки суду в основному базуються на доказах, здобутих незаконним шляхом. Твердить, що ухвала суду апеляційної інстанції від 20 січня 2009 року постановлена незаконним складом суду, оскільки суддя Свіягіна І.М. брала участь у розгляді його скарги на постанову виконуючого обов’язки прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, а тому підлягала відводу. Зазначає про порушення права на захист, зокрема, позбавлення можливості ознайомитися з матеріалами кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ця скарга задоволенню не підлягає, через те що наведені в ній доводи не випливають з фактичних обставин справи й не ґрунтуються на правильній оцінці доказів. Ці доводи були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції й обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки спростовуються наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3. про те, що ОСОБА_1. за наведених у вироку обставин із застосуванням насильства відкрито заволодів її майном, а потім задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом.

Такі ж показання потерпіла висловила й під час очної ставки із засудженим.

Аналогічного змісту показання дала свідок ОСОБА_2, сестра ОСОБА_3., якій остання наступного дня після злочину розповіла про обставини його скоєння.

Відповідно до обставин зазначених у вироку потерпіла ОСОБА_4. розповіла, коли, в якому місці й яким чином ОСОБА_1. напав на неї з ножем та заволодів її майном, а після цього зґвалтував та неприродним способом задовольнив свою статеву пристрасть.

Аналогічним чином потерпіла розповіла про обставини злочину на очній ставці із ОСОБА_1

Подібні за змістом показання дали свідки ОСОБА_6, господиня квартири, у якої потерпіла знімала кімнату, та ОСОБА_5., мати останньої, яким ОСОБА_4. відразу після посягання на неї розповіла про обставини його вчинення та повідомила, що запам’ятала особу нападника.

Про схвильований стан потерпілої відразу після злочину, повідомила свідок ОСОБА_7., сусідка ОСОБА_6, яка чула стукіт у ворота будинку останньої та бачила емоційний стан, у якому знаходилася ОСОБА_4.

Про винність ОСОБА_1 у злочинах свідчать дані обшуку та виявлення в його помешканні мобільних телефонів та іншого майно з індивідуальними ознаками, за якими при пред’явленні для впізнання потерпілі впізнали їх як такі, що належать їм.

Факт виявлення цих речей в помешканні засудженого підтвердили свідки ОСОБА_8., його мати, та свідок ОСОБА_9, з якою ОСОБА_1. спільно проживав.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11. та ОСОБА_12. повідомили, що наступного дня після зґвалтування ОСОБА_4. вони затримали ОСОБА_1, який зізнався їм, що речі потерпілої знаходяться у нього вдома, а також не заперечив факту статевих зносин з нею.

Доказами винності ОСОБА_1 у зґвалтуванні та скоєнні статевого акту неприродним способом свідчать дані судово-медичної експертизи потерпілої про виявлення на її тілі ушкоджень, характерних для цих злочинних діянь, та результати судово-медичної експертизи самого засудженого про відсутність у нього будь-яких анатомічних змін, які б перешкоджали йому мати статевий акт.

За даними судово-цитологічної експертизи на статевому органі засудженого були виявлені рештки випорожнення, а згідно з результатами судово-імунологічної експертизи на його одязі було виявлено волосся, яке може походити з тулуба потерпілої ОСОБА_4.

З урахуванням наведених та інших доказів, що зазначені у вироку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, а тому правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України.

Зі справи видно також, що хоча ОСОБА_1. й заперечував достовірність і допустимість даних впізнання його потерпілою ОСОБА_4., суд слушно використав ці дані як доказ обвинувачення, оскільки в матеріалах справи немає даних, які б викликали обґрунтовані сумніви в їх достовірності. Ця слідча дія проводилася за участю захисника, за обставин, коли потерпіла ще до пред’явлення для впізнання наочно не бачила ОСОБА_1 Крім того, як убачається з протоколу впізнання, засуджений та його захисник не висловили жодних застережень щодо порядку чи результатів проведення впізнання.

Не переконливими є твердження засудженого про незаконність дій оперативних працівників місцевого підрозділу внутрішніх справ, які без понятих шляхом пред’явлення потерпілій для перегляду фотографій раніше судимих осіб фактично провели впізнання ОСОБА_1 За своєю суттю ці дії не є впізнанням в розумінні ст. 174 КПК України, а первинними невідкладними оперативно-розшуковим заходами, спрямованими на виявлення особи, яка вчинила злочин. Завдяки цим заходам з допомогою потерпілої в короткому проміжку після злочину дійсно вдалося встановити особу ОСОБА_1, а потім шляхом проведення обшуку та інших дій здобути докази участі ОСОБА_1 у злочині й на підставі цих доказів відповідно до ст. 106 КПК України затримати його як підозрюваного.

Не впливають на законність ухвали апеляційного суду й посилання засудженого на участь судді апеляційного суду Свіягіної І.М. у розгляді даної справи. Зі змісту ухвали від 20 січня 2009 року вбачається, що за участю названої судді ухвалювалося не кінцеве рішення за наслідками перегляду справи, а проміжне процедурне рішення про відкладення розгляду справи на інше число для забезпечення участі захисника засудженого в засіданні суду. За формою та змістом таке рішення не стосувалося предмету перегляду, а тому не дає підстав вважати про розгляд справи незаконним складом суду.

Як убачається з матеріалів справи, після проголошення вироку суд забезпечив можливість учасникам процесу оскаржити судові рішення, в порядку та на підставах, передбачених кримінально-процесуальним законом, зокрема, і засудженому та його захиснику. Те, що захисник ОСОБА_13 із відомих їй причин не подала апеляції на вирок, не означає, що суд порушив право засудженого на захист.

Не спростовують правильності висновків суду й посилання ОСОБА_1 на те, що суд позбавив його можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки вони спростовуються наявними у справі розписками самого засудженого (т. 2 а. с. 199, 200, 214, 430, 436, 534, 535, 552, 553 554).

Не погоджуючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1, суд другої інстанції всебічно перевірив зазначені в ній доводи й з наведенням мотивів спростування обґрунтовано визнав безпідставними.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

У касаційній скарзі, аргументація якого аналогічна апеляції засудженого, не наведено інших, нових даних, які б слушно ставили під сумнів висновки суду першої інстанції й щодо яких апеляційний суд не вказав би підстав, через які визнав їх необґрунтованими.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.