Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 29 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, законного представника ОСОБА_5 та касаційного скаргою засудженого ОСОБА_8 на вирок апеляційного суду Чернігівської області від 05 червня 2009 року,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та мешканця міста Славутича Київської області, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за:

- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця та мешканця міста Чернігова, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за:

- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років;

- пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 12 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_8 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 12 років;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця та мешканця міста Чернігова, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за:

- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_9 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

До ОСОБА_9 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування основного покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на користь: потерпілої ОСОБА_10 – 99 300 гривень на відшкодування моральної шкоди; держави – судові витрати в розмірі по 253 гривні 37 копійок з кожного за проведення судових експертиз.

ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винними в розбійному нападі на ОСОБА_11, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та в умисному вбивстві останнього з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, які вони скоїли за таких обставин.

23 березня 2008 року приблизно о 1-ій годині 30 хвилин біля входу в клуб ігрових автоматів "Вулкан" на проспекті Перемоги, 1 в місті Чернігові ОСОБА_1, який працював охоронцем цього закладу, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, будучи в стані алкогольного сп’яніння, домовилися напасти на ОСОБА_11, який на той час знаходився в залі ігрових автоматів. Причиною нападу послугувало те, що потерпілий під час гри на автоматах виграв значну суму грошей, про що стало відомо ОСОБА_1 Дочекавшись виходу ОСОБА_11 на вулицю, вони втрьох напали на нього й стали завдавати численні удари руками й ногами в різні частини тіла – в основному в голову та тулуб. У ході побиття ОСОБА_8 заволодів грошима потерпілого в сумі 52 гривні. Далі, реалізовуючи спільний задум на умисне вбивство з корисливих мотивів, вони затягнули ОСОБА_11 на інший бік вулиці до приміщення Чернігівської митниці, де продовжили завдавати удари ногами та руками по голові й тулубу. При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_8 били потерпілого по цих же частинах тіла дерев’яною палицею, яку виламали на місці побиття. Припинили бити після того, як потерпілий перестав подавати ознаки життя.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок закритої непроникаючої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася крововиливами у шкірно-м’язовий клапоть голови, субдуральної гематоми середньої та передньої черепних ямок справа.

У касаційних скаргах, які за змістом не різняться між собою, законний представник ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 просять вирок змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_8 на ч. 2 ст. 121 або ч. 1 ст. 115 КК України. Вважають, що численні удари ОСОБА_11 ОСОБА_8 завдав не через те, що хотів заволодіти його грошима, а тому що той порвав йому куртку. Заперечують попередню змову на умисне позбавлення життя потерпілого. Тим, що суд не врахував малолітній вік, стан здоров’я, складні матеріальні та соціально-побутові умови, в яких виховувався і проживав ОСОБА_8, позитивну характеристику його особи, відсутність судимостей, щире каяття, мотивують призначення ОСОБА_8 невиправдано суворого покарання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8, посилаючись в основному на ті ж доводи, що зазначені в касаційних скаргах його захисника та законного представника, просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 чи ч. 1 ст. 115 КК України і пом’якшити покарання.

Захисник ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі, покликаючись на аналіз зібраних у справі доказів, вважає, що його підзахисний ОСОБА_9 не домовлявся ні з ким про спільний напад на ОСОБА_11, не мав умислу на заволодіння майном останнього, не завдав потерпілому тілесних ушкоджень, які призвели до його смерті. Оскільки в матеріалах справи є медичні й інші дані, за якими можна визначити характер і тяжкість заподіяних потерпілому ушкоджень, з урахуванням цих даних, відомостей про особу та обставин, що пом’якшують покарання, просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_9 на ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання за тією частиною статті в межах її санкції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 ставить питання про перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 на ст. 121 КК України та призначення йому покарання, виходячи з характеру і фактичних наслідків його дій. Вважає, що суд не навів переконливих доказів наявності в діях його підзахисного корисливого мотиву; вибірково, однобічно та з обвинувальним ухилом витлумачив показання свідка ОСОБА_12 і засудженого ОСОБА_9 Не взяв до уваги показань свідка ОСОБА_13, якими фактично спростовуються існування корисливого мотиву для нападу на потерпілого. На підтвердження цих міркувань посилається на відсутність на одязі та взутті ОСОБА_1 слідів крові потерпілого.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Яковенко Р.І., яка не погодилася із доводами касаційних скарг, але разом з тим просила вирок змінити й знизити покарання засудженим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до розміру, визначеного вироком під час попереднього судового розгляду даної справи; пояснення захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, законного представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_2 задоволенню на підлягає, а касаційні скарги захисника ОСОБА_3, ОСОБА_4, законного представника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 слід задовольнити частково.

Висновки суду про винність ОСОБА_8, ОСОБА_1 і ОСОБА_9 у злочинах, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними у справі доказами, які суд повно, всебічно та об’єктивно дослідив з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законом.

Як убачається з матеріалів справи, засуджені визнали свою причетність до побиття потерпілого ОСОБА_11 у день, час та місці, зазначених у вироку суду, тільки кожен з них намагався применшити свою провину в заподіянні смерті останнього, а також заперечити умисел на вчинення цих дій з корисливого мотиву та за попередньою змовою групою осіб.

Не погоджуючись із трактуванням та оцінкою засуджених і їх захисників фактичних обставин справи, колегія судді вважає, що наведені ними з цього приводу міркування спростовуються такими доказами.

У своїх показаннях під час досудового слідства та судового розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що ввечері 22 березня 2008 року він знаходився при виконанні обов’язків охоронця клубу ігрових автоматів "Вулкан", всередині якого також перебував ОСОБА_11 Того вечора ОСОБА_11 виграв значну суму грошей. Близько опівночі до клубу прийшли ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_12, з яких двоє останніх зайшли всередину і він мав з ними розмову.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що після того як він разом із ОСОБА_8 зайшов у клуб "Вулкан" до них підійшов охоронець ОСОБА_1 і повідомив, що присутній у залі клубу ОСОБА_11 виграв багато грошей, якими запропонував заволодіти.

Про пропозицію ОСОБА_1 напасти на потерпілого дав показання й засуджений ОСОБА_9 Під час проведення 19 травня 2008 року відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_9 розповів, що ОСОБА_1, вийшовши із клубу ігрових автоматів, запропонував відкрито заволодіти майном ОСОБА_11

Про повідомлення ОСОБА_1 того, що ОСОБА_11 виграв велику суму грошей, засвідчив засуджений ОСОБА_8

Те, що ОСОБА_11 ще до приходу ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у клуб "Вулкан" випав виграш значної суми грошей, повідомила свідок ОСОБА_13, яка в той вечір працювала касиром цього закладу.

Отож, із наведених доказів видно, що поштовхом для нападу на ОСОБА_11 послужили відомості про виграш ним значної суми грошей. Ця інформація стала відома ОСОБА_1 під впливом якої він запропонував ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скоїти цей злочин. Такого змісту обставини вказують на наявність корисливого мотиву.

Під час судового розгляду та досудового слідства ОСОБА_1 заперечив, що розповідав ОСОБА_8 і ОСОБА_12 про виграш потерпілим значної суми грошей і пропонував їм заволодіти ними. Разом з тим, визнав свою обізнаність про те, що того ж вечора потерпілий програв свій виграш. ОСОБА_8 повідомив, що одночасно із розповіддю про виграш великої суми грошей ОСОБА_1 сказав також, що потерпілий ці гроші програє під час гри на автоматах. Про програвання виграшу дала показання й свідок ОСОБА_13 Ці показання, на думку засуджених та їх захисників, свідчать про відсутність предмету злочину, а, отже, й про відсутність корисливого мотиву.

Проте з такою позицією сторони захисту не можна погодитися, оскільки вона не впливає з характеру та послідовності дій засуджених, учинених ними після отримання інформації про програш потерпілим грошей.

Зокрема, із аналізу наведених у вироку показань ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 убачається, що після розповіді ОСОБА_1 про виграш ОСОБА_11 грошей та поступовий їх програш, ОСОБА_8 спочатку підійшов до потерпілого, а потім вийшов на вулицю й став чекати на нього біля входу в клуб. Через якийсь час на вулицю вийшов ОСОБА_1 Далі, як повідомив ОСОБА_9 під час відтворення обстановки та обставин події злочину, ОСОБА_1 запропонував заволодіти майном потерпілого. Як тільки ОСОБА_11 вийшов із клубу, ОСОБА_8 підійшов до нього й почав бити. Тоді ж до побиття приєднався ОСОБА_1, а за ними ОСОБА_9 У ході побиття ОСОБА_8 заволодів гаманцем потерпілого із 52 гривнями. На цю суму ОСОБА_8 купив спиртне, яке біля клубу разом із ОСОБА_9 і ОСОБА_1 розпили, тобто спільно розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

Аналогічного змісту дії засуджених простежуються із показань свідка ОСОБА_12, даних ним упродовж усього провадження у даній кримінальній справі.

Про те, що ОСОБА_8 усередині клубу підходив до потерпілого, який грав на ігрових автоматах, повідомила свідок ОСОБА_13

Факт заволодіння грошима стверджується даними виявлення під час огляду території неподалік входу у клуб "Вулкан" гаманця ОСОБА_11, який як такий, що належав останньому, впізнала потерпіла ОСОБА_10

Не погоджуючись з твердженнями касаційних скарг про відсутність у діях засуджених умислу на розбійний напад і умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб, колегія суддів посилається на показання свідка ОСОБА_12 Із цих показань убачається, що тілесні ушкодження ОСОБА_11 завдавали усі засуджені. Спочатку вони били його біля клубу, а потім ОСОБА_8 і ОСОБА_1 за допомоги ОСОБА_9 перенесли тіло на інший бік вулиці й там продовжили побиття. Описуючи механізм заподіяння насильства та спрямування ударів, свідок зазначив, що ці удари завдавалися руками та ногами у різні частини тіла, зокрема, в грудну клітку та голову.

ОСОБА_12 повідомив також, що засуджені в декілька підходів заподіювали удари потерпілому. Він бачив як ОСОБА_1 стрибав на грудях ОСОБА_11, як разом з ОСОБА_8 били його дерев’яними палицями по голові та інших частинах тіла.

Виявлення під час огляду гаманця й інших речей потерпілого поруч із входом у клуб "Вулкан", характерних слідів волочіння від цього місця до газону неподалік будови Чернігівської митниці, розташованої на протилежному боці вулиці, виявлення в цьому місці трупа ОСОБА_11 з ознаками насильницької смерті, уламків палиць біля нього та слідів відламування на деревах, що там росли, вказують на те, що за обставин, які розповів свідок ОСОБА_12, удари потерпілому завдавались біля клубу, а потім на місці виявлення тіла останнього (т. 1 а. с. 4-13).

Про заподіяння ОСОБА_8 ударів дерев’яними палицями свідчать дані огляду цих предметів та виявлення на одному з них слідів поту, які за даними судово-цитологічної експертизи можуть походити від нього (т. 1 а. с. 159-161).

Доказами співучасті ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у побитті потерпілого є виявлення на їх одязі – штанах та куртці відповідно, слідів крові, яка згідно з результатами висновків судово-імунологічних експертиз може походити від ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 24-27, 36-39).

Про спільне розпивання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спиртних напоїв біля входу в клуб свідчать дані виявлення на одному із предметів – пляшці з-під води, відбитків пальців його рук (т. 1 а. с. 209-220).

За даними висновків судово-медичних експертиз смерть ОСОБА_11 настала від закритої непроникаючої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася крововиливами у шкірно-м’язовий клапоть голови, субдуральної гематоми середньої та передньої черепних ямок справа. Ці ушкодження утворилися від дії не менш ніж 17 ударів, з яких 11 були спрямовані в голову. Також були виявлені численні переломи ребер, садна, синці на тулубі та інших частинах тіла, які як і ушкодження, що знаходяться в причинному зв’язку зі смертю, могли утворитися від ударів взутими ногами та палками (т. 1 а. с. 118-126, 229-235; т. 2 а. с. 105-109).

Як убачається з аналізу показань засуджених, даних ними під час досудового слідства, зокрема, при відтворенні обстановки та обставин події, ці свідчення по суті такі ж як і показання ОСОБА_12 Тільки у них ОСОБА_8 пояснював, що найбільшу кількість ударів завдали ОСОБА_9 та ОСОБА_1; ОСОБА_9 –, що ОСОБА_8 і ОСОБА_1, а ОСОБА_1 відповідно, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Іншими словами, кожен із них намагався показати більше провину іншого, аніж свою. Але разом з тим слід зазначити, що такими показаннями засуджені взаємно доповнили один одного й по суті розкрили зміст та спрямованість їх злочинного наміру (т. 1 а. с. 246-248, 243-244).

Таким чином, наведені докази дають підстави зробити висновок, що ОСОБА_8, ОСОБА_1 і ОСОБА_9 під час злочину мали чисельну фізичну перевагу над потерпілим, який у момент побиття лежав на землі й не чинив будь-якого опору. Протягом тривалого проміжку часу взутими ногами та дерев’яними палицями, стрибанням на тіло вони завдали значну кількість сильних ударів, які були спрямовані в життєвоважливі частини тіла – голову та тулуб.

Такого характеру обставини переконують у тому, що засуджені діяли умисно на заволодіння чужим майном та позбавлення життя людини, а узгодженість їх дій свідчить про наявність між ними попередньої змови на скоєння цих злочинів.

Кваліфікація дій ОСОБА_8, ОСОБА_1 і ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Посилання ОСОБА_8 на те, що причиною побиття була злість на потерпілого за те, що він відірвав йому кишеню куртки, не спростовує висновків суду. Зі справи видно, що ОСОБА_8 підійшов до потерпілого з тим, щоб заволодіти його майном. Не виключено, що під час цих дій потерпілий міг пошкодити одяг, що могло додати засудженому агресивності під час побиття останнього. Проте ця обставина не стала визначальною і не відтіснила первинний корисливий мотив. Доказами цього є фактичні дані про заволодіння ОСОБА_8 грошима і розпорядження ними на власний розсуд.

Покликаючись на встановлені судово-психіатричною експертизою дані про розумову відсталість ОСОБА_9 і здатність через це до сприйняття навіюваних йому певних обставин, захисник ОСОБА_3 зазначив у скарзі, що працівники міліції скористалися цією вадою здоров’я й фактично переконали його підзахисного дати показання про його співучасть у злочинах проти ОСОБА_11 Також зазначає, що суд не дав жодної оцінки цим обставинам. Із зазначеними міркуваннями не можна погодитися. Із вироку видно, що суд аналізував ці обставини й з посиланням на висновки згаданої експертизи та роз’яснення їх експертом ОСОБА_14, дійшов правильного висновку, що виявлені у ОСОБА_9 ознаки легкої розумової відсталості не позбавили його здатності усвідомлювати значення вчинюваних ним дій, розуміти їх характер та наслідки. Зазначено також, що ОСОБА_9 не здатний до фантазування, міг брати участь у злочині під впливом сторонніх осіб.

Непереконливими є доводи того ж захисника про розмежування судово-медичною експертизою тілесних ушкоджень, виявлених на трупові, з огляду на яке можна визначити характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_9, та дати їм окрему кримінально-правову оцінку. Зі справи видно, що на тілі трупа були виявлені численні ушкодження різного ступеня тяжкості, які стали результатом спільних та узгоджених дій засуджених і в кінцевому підсумки призвели до смерті ОСОБА_11 Ушкодження ці завдавалися в межах єдиного часового проміжку, без відчутної різниці в інтенсивності дій кожного із засуджених. По суті ці дії були складовою єдиного злочинного задуму, а тому не можуть бути виокремленні й окремо кваліфіковані.

Не виключає участі ОСОБА_1 в побитті потерпілого й посилання захисника ОСОБА_2 на відсутність на тілі та одязі ОСОБА_1 слідів крові ОСОБА_11, оскільки самі по собі ці обставини не заперечують достовірності й достатності сукупності доказів, покладених в основу обвинувачення.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний та обґрунтований вирок, в тому числі з інших зазначених у касаційних зверненнях підстав, не встановлено.

При визначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер цих діянь та їх наслідки. Зокрема, суд зважив на те, що були вчинені особливо тяжкі злочини, внаслідок одного з яких із життя пішла людина середнього віку.

Було враховано молодий вік засуджених, відсутність у них судимостей, суб’єктивне ставлення до своїх дій, характеристики з місця проживання, роботи та навчання відповідно: ОСОБА_1 і ОСОБА_9 – позитивні, ОСОБА_8 – посередня.

Обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_8 визнано вчинення злочину в неповнолітньому віці, ОСОБА_9 – наявність психічного розладу здоров’я. Обставиною протилежного змісту суд правильно визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням цих даних суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засуджених в умовах ізоляції від суспільства при призначенні їм покарання, пов’язаного із позбавлення волі на певний строк. У зв’язку з цим доводи касаційних скарг про те, що обраний вид покарання невиправдано суворий, є безпідставними.

Воднораз слід зазначити, що суд припустився помилки при визначенні розміру цього покарання.

Зокрема, за злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, суд призначив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, тоді як за попереднім вироком апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2008 року розмір покарання був менший, а саме 7 років. Скасовуючи цей вирок, касаційний суд, як видно з його ухвали від 17 лютого 2009 року, послався на порушення вимог кримінально-процесуального закону, але не вказав на м’якість призначеного покарання за цей злочин (т. 3 а. с. 148-165).

Відповідно до ст. 375 КПК України при новому судовому розгляді справи суд вправі посилити покарання за умови, якщо попередній вирок було скасовано за апеляцією прокурора чи потерпілого у зв’язку з необхідністю призначення більш суворого покарання.

У матеріалах справи таких даних немає. Тому, з урахуванням передбачених зазначеною нормою закону гарантій, обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_9 і ОСОБА_8, частково вжитих заходів для відшкодування шкоди, колегія суддів вважає, що призначене їм покарання за розбій підлягає пом’якшенню до покарання, визначеного попереднім вироком. При цьому гадає, що за даних обставин справи таке рішення можливо прийняти з посиланням на ст. 69 КК України.

Оскільки рішення про пом’якшення покарання частково поліпшує становище засуджених, зазначені з цього приводу доводи касаційних скарг підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, законного представника ОСОБА_15, засудженого ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Чернігівської області від 5 червня 2009 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 змінити. Із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України: ОСОБА_8 – до 7 років позбавлення волі; ОСОБА_9 – до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Вважати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання визначеного судом першої інстанції, а саме ОСОБА_8 – до позбавлення волі на строк 12 років; ОСОБА_9 – до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

У решті вирок залишити без зміни.