Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 вересня 2009 року матеріали справи за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постановлене щодо ОСОБА_1. судове рішення,

постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 липня 2008 року приведено у відповідність з вимогами Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально – процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15 квітня 2008 року (270-17) вирок Донецького обласного суду від 09 червня 1995 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яким його було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ст. 17, п. п. "б", "г", "е" ст. 93,

ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 89, ч. 1 ст. 222 КК України на 15 років позбавлення волі, і йому зменшено міру покарання, призначену за ст. 17, п. п. "б", "г", "е" ст. 93 КК України, до 10 років позбавлення волі. ОСОБА_1. звільнено від подальшого відбування покарання.

В апеляційному порядку вказана постанова місцевого суду не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд в порушення вимог ч. 3 ст. 68 КК України безпідставно зменшив строк покарання

ОСОБА_1. за вчинення ним замаху на умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, оскільки не взяв до уваги, що найбільш суворим видом покарання, передбаченим ст. 93 КК України 1960 року, є довічне позбавлення волі, а не

15 років позбавлення волі. Порушує питання про скасування постанови суду та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально – процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15 квітня 2008 року (270-17) статтю 68 КК України доповнено зокрема частиною третьою, згідно із якою за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України (2341-14) .

ОСОБА_1., зокрема, засуджено за ст. 17, п. п. "б", "г", "е" ст. 93 КК України, санкція якої на момент постановлення вироку щодо нього, передбачала виняткову міру покарання – смертну кару.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року (v011p710-99) положення статті 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) , які передбачали смертну кару як вид покарання визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

На виконання цього рішення прийнято Закон України від 22 лютого 2000 року "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" (1483-14) , яким виключено з Кримінального кодексу України (2341-14) ст. 24 та доповнено ст. 25-2, що передбачає довічне позбавлення волі.

Таким чином, на момент вчинення ОСОБА_1. злочину та постановлення щодо нього вироку, найбільш суворий вид покарання, передбачений санкцією закону, за яким його визнано винним, не мав строкового виміру, тому положення ч. 3 ст. 68 КК України не можуть бути застосовані до осіб, засуджених за злочини, санкція яких передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі.

За таких обставин, суд, розглядаючи подання начальника Калінінської виправної колонії № 27 Донецької області про приведення вироку щодо ОСОБА_1. у відповідність до Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально – процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15 квітня 2008 року (270-17) , допустив неправильне застосування кримінального закону, а тому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України постанова місцевого суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від

18 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.