Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього.

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 14 травня 2007 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 194 КК України на вісім років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено покарання - вісім років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 14 травня 2007 року, та призначено остаточне покарання - дев'ять років позбавлення волі.

В справі розв'язано цивільні позови.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. залишено без зміни. В порядку ст. 365 КПК України виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду про наявність обтяжуючої покарання обставини - тяжкі наслідки.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 13, 17, 27 січня 2008 року, вчинив шахрайство щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5

19 січня 2008 року ОСОБА_1., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в квартирі, де мешкав ОСОБА_6, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2. на загальну суму 12 500 гривень.

Крім того, в ніч з 19 на 20 січня 2008 року, перебуваючи в цій же квартирі, з метою приховання крадіжки майна ОСОБА_2., ОСОБА_1. шляхом підпалу умисно знищив майно потерпілих ОСОБА_2., ОСОБА_7. та ОСОБА_8. на загальну суму 182 892,12 гривні. Внаслідок пожежі ОСОБА_6, який спав у квартирі, загинув.

У касаційній скарзі потерпілий посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту досудового і судового слідства, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, вважає, що дії ОСОБА_1. необхідно кваліфікувати як умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з метою приховати інший злочин. Крім того, потерпілий зазначає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи в апеляційному суді. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1. в частині його засудження за ч. 2 ст. 194 КК України скасувати, а справу в цій частині - направити на нове розслідування.

Засуджений ОСОБА_1. у своїй касаційній скарзі посилається на призначення йому надмірно суворого покарання. Просить судові рішення щодо нього змінити - пом'якшивши йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1. у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і засудженим не оспорюється.

Доводи потерпілого про те, що в діях засудженого ОСОБА_1. вбачаються ознаки більш тяжкого злочину, ніж йому інкриміновано, є безпідставними.

Так, згідно зі ст. 275 КПК України суд розглянув справу в межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, обґрунтувавши свій висновок щодо його винності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України зібраними під час досудового слідства та належним чином перевіреними в судовому засіданні доказами: показаннями ОСОБА_1., який свою вину визнав повністю і показав, що, вважаючи, що нікого в квартирі немає, він викрав майно і підпалив квартиру, щоб приховати факт крадіжки; висновком судово-медичної експертизи від 10 квітня 2008 року № 11 (т. 1 а.с. 226-231); протоколами огляду місця події від 20 та 23 січня 2008 року, 19 лютого 2008 року; актом про пожежу від 20 січня 2008 року (т. 1 а.с. 52-61); висновком пожежно-технічної експертизи (т. 1 а.с. 217-222).

Дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України кваліфіковано правильно.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги потерпілого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

Доводи касаційної скарги потерпілого про те, що його не було належним чином повідомлено про дату призначення справи до апеляційного розгляду не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідно до вимог ст. 354 КПК України листом від 4 березня 2009 року № 1-58/09 потерпілому ОСОБА_2 направлено повідомлення про дату призначення справи до апеляційного розгляду (т. 3 а.с. 94).

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання і призначив йому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання, про що просить у своїй скарзі засуджений, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд постановив ухвалу відповідно до вимог ст.ст. 362, 377 КПК України і обґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. без зміни.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1. у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

у задоволенні касаційних скарг потерпілого ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1 відмовити.