Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2008 року.

Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2007 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

немаючого судимості згідно зі ст. 89 КК України,

за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на шість років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч. 1 ст. 263 КК України на три роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 358 КК України на один рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено шість років позбавлення волі без конфіскації майна.

За ч. 2 ст. 358 КК України ОСОБА_1. виправдано.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

судимого 25.12.1992 року за ч. 2 ст. 142 ККУкраїни на одинадцять років позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено чотири роки шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на користь потерпілих:

· ОСОБА_3. - 6 851 гривню 51 копійку матеріальної шкоди та 2 000 моральної шкоди;

· ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - 13 463 гривні матеріальної шкоди та по 2 000 гривень моральної шкоди кожному потерпілому;

· ОСОБА_7., ОСОБА_8. - 8 472 гривні 45 копійок матеріальної шкоди та по 2 000 гривень моральної шкоди кожному потерпілому .

Постановлено стягнути із ОСОБА_1. та ОСОБА_2 в солідарному порядку 1 751 гривню 75 копійок судових витрат.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК України.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2008 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення в складі організованої групи на території Косівського району Івано-Франківської області ряду злочинів за наступних обставин.

У вересні 2006 року ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном громадян створив організовану групу, до складу якої увійшли ОСОБА_2 та особа, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження. ОСОБА_1 як організатор злочинного об'єднання здійснював загальне керівництво діями групи, розробляв плани вчинення злочинів та розподіляв ролі співучасників, а також безпосередньо приймав участь у вчиненні крадіжок та збуті викрадених речей. Згуртувавшись для виконання своїх злочинних намірів, учасники придбали знаряддя вчинення злочинів. За вказівкою ОСОБА_1. особа, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, підшукувала будинки в

м. Косові та Косівському району, збирала інформацію про господарів, зокрема, про їх майновий стан і щоденний час перебування вдома та передавала ці дані учасникам групи. Попередньо обговоривши надану інформацію, члени організованої групи складали детальний план вчинення кожної крадіжки, який був схвалений всіма учасниками, та розподіляли ролі. Так, особа, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, залишалася на вулиці і спостерігала за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки попередити ОСОБА_1. та ОСОБА_2, які тим часом проникали у будинки потерпілих з метою заволодіння їх майном.

Зазначеним способом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особа, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, в складі організованої групи 3 жовтня 2006 року проникли до будинку ОСОБА_9 по АДРЕСА_1, однак свій злочинний намір не довели до кінця, оскільки не знайшли грошей та цінностей.

Одразу після вчинення замаху на крадіжку з будинку ОСОБА_9 члени організованої групи проникли до сусіднього будинку ОСОБА_4, звідки таємно викрали майно на загальну суму

31 233 гривні.

12 жовтня 2006 року організована група аналогічним чином вчинила таємне викрадення майна з будинку ОСОБА_3. на загальну суму

8 901 гривню 50 копійок, а 13 жовтня 2006 року - з будинку ОСОБА_7. на загальну суму 10 012 гривень 55 копійок.

Крім того, ОСОБА_1 у вересні 2006 року знайшов та привласнив пістолет конструкції Коровіна, що відноситься до вогнепальної зброї та

8 боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї. Указані пістолет та патрони ОСОБА_1 носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Також під час обшуку тимчасового місця проживання ОСОБА_1. було вилучено підроблене посвідчення водія, яким він користувався під час керування автомобілем при вчиненні крадіжок, пред'являючи працівникам міліції.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених. Зазначає, що суд без наведення відповідних мотивів зменшив обсяг обвинувачення ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, виключивши ознаки повторності та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а з обвинувачення за ч. 5 ст. 185 КК України - кваліфікуючі ознаки: крадіжка, поєднана з проникненням у житло, що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена за попередньою змовою групою осіб. Також при кваліфікації дій ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 263 КК України суд не вказав один із предметів злочину - бойові припаси. Крім того, прокурор указує на невідповідність вироку ст. 334 КПК України в частині виправдання ОСОБА_1. за ч. 2

ст. 358 КК України, оскільки суд не навів підстав такого рішення. Призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням

ст. 69 КК України вважає м'яким та зазначає, що судом не враховано тяжкість злочинів, які є особливо тяжкими, вчиненими організованою групою, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність засуджених. Визнання судом пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття піддає сумніву, адже засуджені вину у вчинених злочинах визнавали частково.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання та вважав правильним рішення суду про виключення з кваліфікації дій засуджених ознаки попередньої змови групою осіб, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню частково.

Висновки місцевого суду про винність засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, встановлених цим судом та викладених у вироку, прокурором у касаційному поданні фактично не оскаржуються.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у складі організованої групи з метою викрадення чужого майна 3 жовтня 2006 року проникли в будинок ОСОБА_9, однак, не знайшовши грошей та цінностей, покинули дане приміщення. Діяння засуджених за цим епізодом кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України за ознаками замах на таємне викрадення чужого майна з проникненням у житло, організованою групою. Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувались за ознаками замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, організованою групою.

Прокурор у поданні стверджує, що суд безпідставно не визнав інкримінованих слідством ознак повторність і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів частково погоджується з наведеними вище доводами касаційного подання і вважає, що суд без наведення відповідних мотивів зменшив обсяг пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2. виключивши ознаку повторності. При цьому колегія вважає зайвим кваліфікувати дії засуджених за ознакою попередньої змови групою осіб, оскільки в їх діях присутня така кваліфікуюча ознака як організована група, що є одним із різновидів групових злочинів.

За трьома епізодами викрадення майна потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_7. дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 5 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому, у великих розмірах, організованою групою. Як убачається з вироку, суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно застосував кримінальний закон та не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

Так, відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року (v0012700-92) з наступними змінами "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" якщо винна особа вчинила крадіжку і в її діях є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене належить кваліфікувати за тією частино, яка передбачає більш суворе покарання. При цьому всі кваліфікуючи ознаки повинні бути вказані в постанові про притягнення як обвинуваченого, обвинувальному висновку і в мотивувальній частині вироку.

Кваліфікуючи діяння ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 185 КК України, суд без належного обґрунтування виключив ознаки проникнення у житло, що завдало значної шкоди потерпілому, у великому розмірі.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 на початку вересня 2006 року на території Харківської області знайшов та привласнив самозарядний пістолет конструкції Коровіна, який є вогнепальною зброєю та вісім патронів, що є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї. Знайдене ОСОБА_1 носив та зберігав без передбаченого законом дозволу до вилучення працівниками міліції. При цьому суд змінив обвинувачення ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 263 КК України та виключив з нього один з предметів злочину - бойові припаси.

Крім того вирок в частині виправдання ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 358 КК України не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, згідно з якою мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Виправдовуючи ОСОБА_1. у підробленні посвідчення водія з метою використання його підроблювачем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, суд не проаналізував та не оцінив докази, що були зібрані на досудовому слідстві, та не мотивував свої висновки належним чином.

Твердження прокурора в касаційному поданні про те, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання не відповідає ступені тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам внаслідок м'якості, ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону не враховано судом при призначенні засудженим покарання.

Як убачається з вироку, суд, стверджуючи про можливість призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 185 КК України на підставі ст. 69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями цих законів, виходив з того, що засуджені щиро розкаялися у вчиненому, кожен з них має на утриманні малолітню дитину, врахував суд і стан здоров'я ОСОБА_2

Відповідно до ст. 69 КК України при вирішенні судом питання про можливість призначення винній особі покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статі) Особливої частини цього Кодексу, суд зобов'язаний установити декілька обставин, що пом'якшують покарання, й умотивувати яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Посилання суду у вироку на те, що засуджені щиро розкаялись у вчиненому, є безпідставним та спростовується матеріалами справи, з яких убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину визнали частково та заперечували свою участь в організованій групі. При цьому не зважив на ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є особливо тяжкими, вчиненими у складі організованої групи, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку зазначених діянь та осіб засуджених. Не врахував суд також і особи ОСОБА_1. та ОСОБА_2, які раніше неодноразово засуджувались та відбували покарання в місяцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення не стали, належних висновків для себе не зробили.

Слушними є також доводи прокурора про необґрунтованість рішення суду щодо не призначення обов'язкового додаткового покарання, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, у виді конфіскації майна.

Отже, наведені в поданні доводи про неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону та призначення засудженим покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості є обґрунтованими, що відповідно до

ст. 398 КПК України є підставами для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити законне рішення.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від

27 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.