5-3312км09 Про хуліганство вчинене у стані алкогольного сп'яніння - 24.09.2009 Прийняття

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника - ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м. Сум від 29 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 10 березня 2009 року.

Вироком Зарічного районного суду м. Сум від 29 грудня 2008 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Тбілісі Республіки Грузія,

громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 340 грн., та 1 000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10 березня 2009 року цей вирок змінено.ОСОБА_1. ч. 3 ст. 296 КК України знижено покарання до 2 років позбавлення волі.

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 20 червня 2007 року близько 22 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 6 по вул. Прокофєва у м. Сумах, зустрівши раніше йому незнайомого ОСОБА_4, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, схопив ОСОБА_4 за ланцюжок із золота, вартістю 2 497 грн., що знаходився у останнього на шиї, пошкодивши його при цьому. Висловлюючись брутальною лайкою на адресу ОСОБА_4, почав завдавати йому удари ногами і руками в голову та в різні частини тіла, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, та з місця злочину втік.

Після того, як ОСОБА_4 почав по своєму мобільному телефону викликати працівників міліції, ОСОБА_1 знову підбіг до нього і, висловлюючись брутальною лайкою на його адресу, вихопив у нього мобільний телефон марки "Самсунг Х-140", вартістю 350 грн., та викинув його на проїжджу частину дороги, пошкодивши його при цьому.

У цей час ОСОБА_3, намагаючись припинити хуліганські дії ОСОБА_1, стала відтягувати його від ОСОБА_4, але ОСОБА_1, маючи намір продовжити свої хуліганські дії, пошкодив ОСОБА_3 футболку, вартістю 80 грн., в яку вона була вдягнена, та завдав їй удар кулаком в обличчя, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, та пошкодив їй окуляри, вартістю 260 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_1. покарання не достатньо врахував те, що злочин він вчинив у стані алкогольного сп'яніння, стосовно жінки, заподіяну шкоду не відшкодував. Вважає, що наявність позитивних характеристик та вад здоров'я, не є виключними обставинами і такими, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.

У касаційних скаргах засуджений та його захисник порушують питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. При цьому посилаються на те, що досудове і судове слідство проведено неповно та однобічно, зокрема, не було проведено ряду слідчих дій, які б підтвердили непричетність ОСОБА_1 до вчиненого злочину, було порушено право останнього на захист, оскільки йому призначили захисника, послуг якого він не потребував. Також вважають, що в основу вироку покладені висновки суду, які ґрунтуються виключно на суперечливих показаннях потерпілих. Стверджують, що ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину не вчиняв, а матеріали справи органами досудового слідства були сфальсифіковані. Крім того, вказують на те, що ОСОБА_1 двічі притягнули до відповідальності за одне й те ж саме діяння (спочатку до адміністративної відповідальності, а потім до кримінальної).

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаторів, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Твердження засудженого та його захисника у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_1 необґрунтовано засуджений за ч. 3 ст. 296 КК України є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі твердження, засуджений та його захисник висловлювали у судах першої та апеляційної інстанцій. Ці суди визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1, з якими погоджується і колегія суддів, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили, зокрема показаннями потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які, по суті, узгоджуються з даними, що містяться в протоколах очних ставок, проведених між потерпілими та ОСОБА_1, з показаннями свідка ОСОБА_5., з даними висновків судово-медичних експертиз щодо наявності у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих та інших, наведених у вироку доказів, немає.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину. Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.

Що ж стосується посилань засудженого та його захисника на те, що ОСОБА_1 двічі притягнуто до відповідальності за одне й те ж саме діяння (спочатку до адміністративної відповідальності, а потім до кримінальної), то вони є неспроможними.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Зарічного районного суду м. Сум від 21 червня 2007 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді арешту на 3 доби.

Проте прокуратурою Зарічного району м. Сум при проведенні додаткової перевірки обставин вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, було встановлено, що в діях останнього, за які він притягнутий до адміністративної відповідальності, містяться ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. На підставі цього прокурор Зарічного району м. Сум 16 липня 2007 року виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за вказаним законом, а в подальшому її розслідуванніОСОБА_1. пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 296 КК України. У зв'язку із цим, 28 січня 2008 року заступник прокурора Зарічного району м. Сум вніс до районного суду протест на вищезазначену постанову суду від 21 червня 2007 року.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП України суддя Зарічного районного суду м. Сум, яка приймала рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 173 КУпАП України, 6 лютого 2008 року задовольнила протест прокурора та постановила рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП України.

Постановою Голови апеляційного суду Сумської області від 25 лютого 2008 року вказану постанову районного суду від 6 лютого 2008 року залишено без зміни.

За таких обставин, підстав вважати, що було грубо порушено конституційне право ОСОБА_1 і він двічі притягнутий до відповідальності за одні ж і ті самі дії, як про це йдеться у касаційних скаргах, немає.

Що стосується посилань прокурора на м'якість призначеногоОСОБА_1. покарання, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, має захворювання, у зав'язку із чим є інвалідом 3-ої групи.

Саме на підставі зазначених обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також врахувавши думку прокурора, який під час проведення судових дебатів висловив думку про можливість призначенняОСОБА_1. покарання у виді 2 років позбавлення волі, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання за ч. 3 ст. 296 КК України в мінімальній межі, встановленій санкцією цієї статті.

На думку колегії суддів, призначенеОСОБА_1. покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується посилань у касаційній скарзі на порушення органами досудового слідства права на захист ОСОБА_1, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи у зв'язку з неврологічним захворюванням. З 1994 року знаходиться під наглядом психіатра. Під час досудового слідства вів себе агресивно (заявляв протести, відмовлявся від прийому їжі).

Враховуючи наведене, слідчий у відповідності до вимог ст.ст. 45 ч. 1 п. 2, 47 КПК України, незважаючи на заяви ОСОБА_1 про те, що йому захисник не потрібен, призначив йому через адвокатське об'єднання захисника ОСОБА_6, а потім - ОСОБА_7,, які брали участь у допитах ОСОБА_1 як обвинуваченого та при проведенні очної ставки з потерпілим ОСОБА_4.

Як убачається із цих протоколів слідчих дій, ОСОБА_1 ніяких показань не давав та відмовився від їх підпису.

Потерпілий ОСОБА_4 протягом усього досудового слідства, у тому числі й на очній ставці з ОСОБА_1, а також судовому засіданні давав послідовні показання.

За таких обставин, з урахуванням даних судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_1 виявляє ознаки розладу особистості та поведінки, підстав вважати, що під час досудового слідства слідчим було порушено право ОСОБА_1 на захист, зокрема, тим, що при слідчих діях були присутні захисники, яких він не обирав, що, на думку авторів касаційних скарг, призвело до фальсифікації протоколу очної ставки з потерпілим ОСОБА_4., немає.

головуючого	Пивовара В.Ф.,
суддів	Гошовської Т.В., Шаповалавої О.А.