5-3052к09 Про умисне вбивство перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння - 24.09.2009 Прийняття

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2009 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця села Михайлівка Красноармійського району Донецької області, раніше судимого 4 серпня 1999 року за ст. 94 КК України на десять років позбавлення волі, звільненого 4 серпня 2006 року умовно-достроково на два роки п'ять місяців 18 днів,

засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, шляхом поглинення невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 4 серпня 1999 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 14 грудня 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого мешкання - в будинку АДРЕСА_1, після вживання спиртних напоїв зі своєю матір'ю ОСОБА_4., умисно, на ґрунті неприязних стосунків, з метою позбавлення матері життя, завдав їй численні удари руками та ногами в голову, обличчя, грудну клітку, по руках. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 померла на місці вчинення злочину.

У своїй касаційній скарзі засуджений зазначає про те, що у нього не було умислу на позбавлення матері життя, у зв'язку з чим вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України. Просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити - перекваліфікувати його дії з п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання, передбачене в санкції цієї статті.

Про відсутність у засудженого умислу на позбавлення ОСОБА_4 життя зазначає у своїй касаційній скарзі і захисник засудженого ОСОБА_2

Захисник твердить і про те, що суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки про цю обставину не йдеться в обвинувальному висновку.

Також захисник вважає, що ОСОБА_1 призначено надмірно суворе покарання та просить вирок апеляційного суду щодо засудженого змінити, перекваліфікувавши його дії з п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, призначивши йому покарання в межах санкції цієї статті.

Потерпіла у своїй касаційній скарзі також зазначає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки, на її думку, засуджений не мав умислу на позбавлення матері життя.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого, який підтримав касаційні скарги; думку прокурора про необхідність залишення скарг без задоволення, а судового рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Так, сам засуджений, хоча й не визнав себе винним у вчиненні вбивства своєї матері, не заперечував того, що саме він її побив.

Свідок ОСОБА_5, яка є співмешканкою засудженого, зазначала, що 14 грудня 2008 року ОСОБА_1 був п'яний, агресивний і сварився з матір'ю. Свідок також пояснила, що вранці наступного дня ОСОБА_1 повідомив їй, що побив свою матір, а коли поклав її на ліжко, мати вже не дихала. ОСОБА_5 стверджувала, що разом із співмешканцем пішла до будинку його матері та виявила її на ліжку мертвою.

За показаннями свідка ОСОБА_6, дядька засудженого, 14 грудня 2008 року ввечері він зайшов у будинок ОСОБА_4, побачив, що ОСОБА_1 б'є ногами матір, попрохав його заспокоїтися і припинити побиття та пішов додому. Через деякий час він повернувся і у вікно знову побачив, як ОСОБА_1 б'є матір. Попросивши впустити його до будинку та отримавши на це відмову племінника, знову пішов додому, а наступного дня дізнався, що ОСОБА_4 померла.

За висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_4 було заподіяно закриту черепно-мозкову травму з крововиливами під м'які мозкові оболонки, припухлість м'яких тканин в потиличній області справа, садна в лобній області, численні синці, травматичну екстракцію зубів, тупу травму грудної клітки з крововиливами в тканину легенів, перелом двох ребер.

Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м'які мозкові оболонки і в шлуночки головного мозку, яка ускладнилась набряком і здавлюванням речовини головного мозку.

Давши належну оцінку цим та іншим доказам у справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства своєї матері.

Вирішуючи питання про умисел, апеляційний суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння та врахував спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень. Зокрема, судом враховано, що удари ОСОБА_4 завдавались з великою силою, в тому числі ногами в голову, і саме внаслідок цих ударів потерпілій були спричинені ушкодження, не сумісні з життям.

За таких обставин апеляційний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п.13 ч.2 ст. 115 КК України, а тому підстав для перекваліфікації їх дій на ч.2 ст. 121 КК України, про що йдеться в касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, суд, дотримуючись вимог ст.ст. 64, 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують засудженого.

Підстав вважати призначене апеляційним судом покарання надмірно суворим, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.