Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, касаційними скаргами захисників ОСОБА_2. та ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Рівненської області від 30 грудня 2008 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

за ч. 4 ст. 190 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна, п. 3 ст. 27, п. п. 6, 9, 11 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,

за п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2009 року зазначений вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону при складанні протоколу судового засідання.

Зокрема, відповідно до ст. 87 КПК України в протоколі судового засідання повинні відображатись всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні чи при вчиненні окремої процесуальної дії. У протоколі, зокрема, мають міститись докладний зміст записаних у першій особі показань підсудного, потерпілого, свідків, послідовність і короткий зміст судових дебатів та інші необхідні дані, зазначені в цій нормі закону.

Усупереч цим вимогам закону протокол судового засідання не містить даних про оголошення обвинувального висновку, визначення порядку дослідження доказів (т. 5, а.с. 123), закінчення судового слідства та змісту промови прокурора в судових дебатах (т. 5, а.с. 150зв.-151). В ньому є лише фрагменти показань підсудного ОСОБА_4, а його вільні свідчення відсутні (т. 5, а.с. 124). Відсутні дані про встановлення особи свідка ОСОБА_5, попередження її про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 КК України, її вільні пояснення, а лише частково є її відповіді на запитання суду (т. 5, а.с. 128). Крім того, в протоколі повторюються одні й ті ж моменти розгляду справи, зокрема, показання ОСОБА_4 (т. 5 а.с. 124-125), дослідження матеріалів справи (т. 5, а.с. 140зв.-141, 150), деякі аркуші протоколу не є продовженням попередніх (т. 5, а.с. 124зв.-125, 127зв.-128).

З урахуванням того, що в протоколі судового засідання належно не відображено весь хід розгляду справи, обставини й факти, що мають значення для правильного її вирішення, а цей процесуальний документ є основним засобом фіксації перебігу судового процесу й важливим джерелом доказів, касаційна інстанція внаслідок допущених порушень вимог закону при складанні протоколу не мала можливості перевірити правильність висновків суду щодо оцінки доказів по справі, законність і обґрунтованість вироку, що потягло його скасування.

Колегія суддів вважає, що така недбалість при складанні протоколу судового засідання свідчить про неналежне виконання секретарем судового засідання ОСОБА_6 вимог закону та відсутність контролю головуючого по справі судді Сачука В.І., який не перевірив змісту протоколу, а формально засвідчив його своїм підписом.

Наведені факти є недопустимими при здійсненні правосуддя, у зв'язку з чим колегія суддів, керуючись ст. ст. 400-2, 23-2 КПК України

про зазначене довести до відома голови апеляційного суду Рівненської області для відповідного реагування.