Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду м. Севастополя від 24 червня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Сімферополя Автономної

Республіки Крим, такого, що не має

судимості,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 129 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Постановлено у зв’язку зі смертю ОСОБА_1 покарання йому не призначати і дану справу щодо ОСОБА_1 закрити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення відшкодування шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано вииним у тому, що він 22 листопада 2007 року, близько 10 години у приміщенні Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, розташованому по вул. Леніна, 43 в м. Севастополі, на засіданні ради опіки та піклування Ленінської РДА, на якому розглядалась заява ОСОБА_4 про обмеження спілкування ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_5, поводився зухвало, грубо, погрожував застосуванням фізичного насильства ОСОБА_3, а по закінченню засідання ради опіки та піклування в коридорі цього приміщення ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_3 вбивством.

У ОСОБА_3 були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, оскільки між ним та ОСОБА_1 з 2003 року склались неприязні відносини внаслідок того, що ОСОБА_1 намагався відновити стосунки з дружиною ОСОБА_3 – ОСОБА_4, з якою він перебував раніше у фактичному шлюбі і вони мають спільну дитину, а також з тієї причини, що подружжя ОСОБА_4 обмежувало спілкування малолітнього ОСОБА_5 з ОСОБА_1 через його негативний вплив на дитину. ОСОБА_1 неодноразово погрожував подружжю фізичною розправою, викраденням дитини, з приводу чого вони неодноразово звертались до правоохоронних органів, і щоб уникнути здійснення ОСОБА_1 погроз, вимушені були неодноразово змінювати місце проживання.

До того ж ОСОБА_4 охарактеризувала ОСОБА_1 ОСОБА_3 як людину агресивну і мстиву. Красоті також було відомо, що раніше ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідпальності за вчинення злочинів, пов’язаних з вимаганням, зберіганням вогнепальної зброї, вбивством з використанням вогнепальної зброї.

Крім того, ОСОБА_1 в період до 23 березня 2008 року в невстановленому місці і за невстановлених обставин без передбаченого законом дозволу придбав обріз малокаліберної гвинтівки ТОЗ-8 калібра 5,6 мм, який є вогнепальною зброєю, а також 9 патронів калібра 5,6 мм, які є бойовими припасами до нарізної мисливсько-спортивної зброї, яких зберігав при собі, а 23 березня 2008 року близько 10 години 30 хвилин приніс їх до АДРЕСА_1, де в той же день близько 11 години його було затримано, зазначені вогнепальну зброю та бойові припаси було виявлено і вилучено у нього працівниками міліції.

У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину, мотивуючи тим, що достовірні докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів у справі відсутні, на порушення вимог ст. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку не навів належної оцінки доказів, не зазначив, чому відкидає докази невинуватості ОСОБА_1, не спростував доводи ОСОБА_1 про його невинуватість, а відповідно до вимог ст. 62 Конституції України суд повинен був усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачити на його користь.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілий ОСОБА_3 зазначають, що доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_2 необгрутовані, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів доведена. Просять касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу, прокурора Волошиної Т.Г., яка вважала, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, вирок в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_2 про необгрунтованість визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, безпідставні і спростовуються дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Так, згідно з протоколом особистого огляду від 23 березня 2008 року працівниками міліції в ОСОБА_1, окрім іншого, було виявлено: у лівій передній кишені брюк 9 патронів, за брючним ременем позаду обріз малокаліберної гвинтіки з номером 69751. Ці предмети було вилучено, поміщено у відповідні пакети і опечатано.

Допитані як свідки працівники міліції, які брали участь у затриманні та огляді ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, підтвердили, що при затриманні ОСОБА_1 у нього було виявлено і вилучено обріз малокаліберної гвинтівки та патрони.

Згідно з висновком судово-балістичної експертизи предмет, вилучений в ОСОБА_1 під час особистого огляду, є обрізом гвинтівки, виготовлений із гвинтівки моделі ТОЗ-8 калібру 5,6 мм заводського виготовлення шляхом укорочення ствола та зміни конструкції ложа, придатний для проведення пострілів і є нарізною вогнепальною зброєю, а вилучені в ОСОБА_1 9 патронів відносяться до бойових припасів до нарізної спортивно-мисливської зброї калібру 5,6 мм і придатні для проведення пострілу.

Крім того, на поверхні вилученого в ОСОБА_1 обріза гвинтівки виявлено слід пальця руки, який за висновком судово-дактилоскопічної експертизи придатний для ідентифікації і залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_1 На внутрішній поверхні ременя брюк ОСОБА_1 виявлено сліди металізації залізом, а на внутрішній поверхні лівої передньої кишені брюк – сліди металізації міддю.

Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що обріз гвинтівки підкинули ОСОБА_1 працівники міліції при затриманні, перевірялись судом під час розгляду справи і обгрунтовано визнані безпідставними.

Мотивувальна частина вироку, яка стосується обвинувачення ОСОБА_5 у незаконному поводженні зі зброєю, містить посилання на докази на підтвердження цього обвинувачення, мотиви незгоди суду із запереченням обвинувачення і в цій частині відповідає вимогам ст. 334 КПК України.

Проте, висновок суду про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України не можна визнати обгрунтованим.

За змістом цього закону кримінальна відповідальність настає за погрозу вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.

Згідно з обвинуваченням, визнаним судом доведеним, 22 листопада 2007 року у приміщенні Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на засіданні ради опіки та піклування Ленінської РДА, на якому розглядалась заява ОСОБА_4 про обмеження спілкування ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_5, ОСОБА_1 поводився зухвало, грубо, погрожував застосуванням фізичного насильства ОСОБА_3, а по закінчення засідання ради опіки та піклування в коридорі цього приміщення ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_3 вбивством. У ОСОБА_3 були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, оскільки між ним та ОСОБА_1 з 2003 року склались неприязні стосунки, ОСОБА_1 неодноразово погрожував йому та його дружині фізичною розправою і він був обізнаний про кримінальне минуле ОСОБА_1

На підтвердження своїх висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину суд послався на показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до правоохоронних органів.

Проте, про висловлення 22 листопада 2007 року ОСОБА_1 погрози вбивством ОСОБА_3 показував тільки сам ОСОБА_3, ОСОБА_4 стало про це відомо зі слів ОСОБА_3; свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про події, які відбулися 22 листопада 2007 року, нічого не показали, а тільки підтвердили наявність конфлікту між ОСОБА_1 та сім’єю ОСОБА_4, пов’язаний з вихованням сина; свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 показали, що на засіданні ради опіки та піклування ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_3 тільки застосуванням фізичного насильства (ударити), а що відбувалось за межами засідання, їм не відомо; у заявах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до правоохоронних органів зазначено про погрози ОСОБА_1 фізичною розправою без конкретизації її та психологічний тиск з його боку в іший час, а не 22 листопада 2007 року.

Крім того, достовірні докази наявності реальних підстав побоюватись ОСОБА_3 здійснення ОСОБА_1 погрози вбивством відсутні з урахуванням також і того, що при зміні прокурором обвинувачення в суді з обвинувачення ОСОБА_1 виключено обвинувачення його у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а висновок суду в цій частині грунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 327 КПК України.

За таких обставин вирок в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, необхідно скасувати, а справу в цій частині закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього злочину.

На підставі наведеного, керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду м. Севастополя від 24 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, скасувати, а справу в цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю у його діях складу цього злочину.

В решті вирок залишити без зміни.