Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Селівона О.Ф.,

суддів Пивовара В.Ф., Гошовської Т.В.

за участю прокурора Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 листопада 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Маріуполя Донецької області, раніше неодноразово судимого, останнього разу 11.04.08. за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначено йому за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26 вересня 2008 року, приблизно о 16 год. 30 хв., перебуваючи у АДРЕСА_1, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 загальною вартістю 1275 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, ставить питання про скасування вироку щодо нього і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості, а також неправильним застосуванням кримінального закону з тих мотивів, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання за злочин, вчинений ним протягом іспитового строку за попереднім вироком, не застосував ст. 71 КК України, яка підлягає застосуванню в даному випадку, і не призначив йому остаточне покарання за сукупністю вироків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Призначаючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, за якою його засуджено вироком у даній справі, покарання у виді штрафу, суд послався на те, що засуджений вчинив злочин, не віднесений законом до категорії тяжких, щиро покаявся у вчиненому та повністю відшкодував заподіяну шкоду, раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на диспансерному обліку з приводу залежності від вживання наркотичних засобів.

Проте, обираючи ОСОБА_1 найменш суворий вид покарання з числа передбачених законом за вчинений ним злочин, суд не в повній мірі врахував конкретні обставини зазначеного злочину і дані про особу засудженого, а саме те, що він, будучи працездатним, на момент ухвалення вироку ніде не працював, вчинив крадіжку за місцем свого проживання у матері після того, як вона відмовилася дати йому гроші на придбання сигарет, і це протягом іспитового строку за попереднім вироком щодо нього.

За таких обставин призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді штрафу є недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст. ст. 71, 72 цього Кодексу.

З матеріалів даної справи убачається, що вироком у ній ОСОБА_1 засуджено за злочин, який він вчинив у вересні 2008 року, тобто протягом іспитового строку 1 рік за попереднім вироком щодо нього від 11 квітня 2008 року.

Проте суд, ухвалюючи у даній справі вирок від 18 листопада 2008 року, не призначив ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню, що призвело до призначення засудженому м’якого покарання.

Тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.