Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 24 вересня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. і його захисника – адвоката ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Київської області від 14 листопада 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

судимого 14.10.2005 року за ч. 3 ст. 185 КК України

на три роки позбавлення волі, зі звільненням від

відбування покарання на підставі ст. 75 КК України

з іспитовим строком на один рік шість місяців,

за ч. 2 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 153 КК України на дванадцять років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 152 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі, за п. п. 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на довічне позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на довічне позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він вечором 30 січня 2006 року, в с. Кірове на залізничній станції "Кучакове" Бориспільського р-ну, помітивши, як ОСОБА_2 вийшла з електропотягу і пішла вздовж залізничної колії перегону "Бориспіль-Баришівка" до с. Лебедин, вирішив згвалтувати і вбити її. Наздогнавши ОСОБА_2 в безлюдному місці, на стежці, ОСОБА_1 тричі вдарив потерпілу металевим предметом по голові, затягнув її в лісосмугу, там згвалтував і задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. Від черепно-мозкової травми потерпіла через 1-2 години померла на місці.

15 жовтня 2007 року, вечором, на зазначеній залізничній станції "Кучакове" ОСОБА_1 вислідив, що ОСОБА_5 вийшла з електропотягу і попрямувала вздовж залізничної колії до с. Лебедин, у безлюдному місці зупинив її і з метою умисного вбивства та згвалтування не менше ніж десятьма ударами дерев’яною палкою по голові збив потерпілу на землю, затягнув її до лісосмуги, де згвалтував і задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. Після цього ОСОБА_1 викрав сумку потерпілої з мобільним телефоном "Samsung SGH N500", зі стартовим пакетом "UMC" вартістю 475 грн. і гаманцем, із кредитними картками "Приватбанку". В подальшому ОСОБА_1 цю мобілку продав, а за допомогою кредитної картки зняв у мережі банкоматів "Фінанси і Кредит" м. Києва з особового рахунку ОСОБА_5 1.140 грн. Смерть потерпілої ОСОБА_5 настала на місці від відкритої черепно-мозкової травми через 1-2 години.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок. Виключити кваліфікуючі ознаки ч. 4 ст. 152 і ч. 3 ст. 153 КК України "вчинення статевих зносин з використанням безпорадного стану потерпілої" і "задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої".

У касаційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_3. просить змінити вирок. Твердить, що в справі немає доказів винуватості його підзахисного в учиненні злочинів, передбачених п. п. 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України. На його думку, ОСОБА_1 не бажав смерті потерпілим, тому його дії належить кваліфікувати лише за ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 153 і ч. 2 ст. 185 КК України.

Засуджений ОСОБА_1. скаржиться, що він непричетний до злочинів, за які його засуджено. У касаційній скарзі з доповненнями до неї стверджує, що вирок належить скасувати, а справу – закрити. Вважає, що органи досудового слідства і суд під час розгляду справи були упередженими, матеріали справи належно не перевірили, на його заяви про необхідність додаткової перевірки обставин справи не реагували і прийняли незаконне рішення про його винуватість у тяжких злочинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступи засудженого ОСОБА_1. і його захисника – адвоката ОСОБА_4., які підтримали доводи касаційної скарги засудженого, думку прокурора щодо задоволення касаційного подання і відмови в задоволенні касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в учиненні злочинів, за які його засуджено, грунтуються на перевірених доказах. Вони переконливі, відповідають фактичним обставинам справи і в колегії суддів сумнівів не викликають.

Доводи засудженого про недоведеність його вини є безпідставні. З протоколів допитів видно, що сам ОСОБА_1 на кожному допиті, намагаючись дещо змінювати свої покази, детально розповідав на досудовому слідстві про основні обставини вчинених ним убивств ОСОБА_2. і ОСОБА_5 Він показував, де саме нападав на цих потерпілих, пояснював, як гвалтував їх. Неодноразово, в присутності свого захисника, ОСОБА_1 визнавав себе винуватим і стверджував, що обох потерпілих він убив однаковим способом. Ці його показання зводились до того, що за своїми жертвами він слідкував на вокзалі. Бачив, як зупинявся електропотяг, як розходились пасажири. Помічав потерпілих і переслідував обох цих жінок по стежці, яка тягнеться вздовж залізничної колії.

Демонструючи виконання зазначених злочинів, ОСОБА_1 показав, де саме він першого разу перестрів ОСОБА_2, і в якому місці бив ОСОБА_5 по голові держаком від лопати. Розповів, як вичікував зручний момент для нападів, коли опинявся з потерпілими в безлюдному місці. Твердив, що підкрадався до жінок ззаду, і з розмаху наносив їм удари по голові. Затягував потерпілих до лісосмуги, зривав із них одяг і гвалтував. На черговому допиті, відповідаючи на запитання про те, як він заволодів майном потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_1 в черговий раз підтвердив, що цю потерпілу, так само, як ОСОБА_2, бив дерев’яною палкою декілька разів. Після згвалтування забрав у неї сумку. Знайшов мобільний телефон, гаманець і банківські картки. По дорозі сім-картку викинув, телефон згодом передав ОСОБА_6, а банківською карткою скористався. У банкоматі, біля станції метро "Печерська", він зняв більше 1.000 грн. Гаманець викинув.

Зазначені показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві, суд обгрунтовано визнав достовірними, оскільки вони підтверджуються об’єктивними доказами, які належно перевірені і змістовно наведені у вироку.

Зокрема, з цими показаннями засудженого збігаються зафіксовані дані протоколів огляду місць події про виявлення трупів ОСОБА_2 і ОСОБА_5. Труп ОСОБА_2, зі слідами насильницької смерті, було виявлено на ділянці лісосмуги, розташованої неподалік станції "Кучакове", на відстані 70 м від залізничної колії, а труп ОСОБА_5, з такими ж ушкодженнями, знайдено в лісосмузі, біля грунтової дороги, яка тягнеться до с. Лебедин, уздовж залізничної колії.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз, на тілах потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_5, окрім інших тілесних ушкоджень, виявлені й такі ушкодження, які характерні для згвалтування і задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Смерть ОСОБА_2, як зазначено у висновках експерта, настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді трьох забійних ран волосяної частини голови, які заподіяні тупим предметом з подовженою (металевою) циліндричною поверхнею, а смерть ОСОБА_5 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепу, зруйнування оболонок та речовини головного мозку, які за висновками судово-медичної криміналістичної експертизи заподіяні дерев’яною палкою, виявленою на місці події, і про яку на допитах розповідав сам ОСОБА_1.

Згідно з висновками судово-молекулярних біологічних експертиз: № 12-324 від 12.11.2007 р. і № 12-304 від 25.10.2007 р. генетичні ознаки сперми, виявленої в потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_5, співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_6. показав, що восени 2007 року ОСОБА_1 запропонував йому купити в нього телефон "Самсунг", без сім-карти. Він узяв цей телефон у ОСОБА_1, пообіцявши йому гроші передати пізніше, але на другий день працівники міліції вилучили цю "покупку".

Свідок ОСОБА_11. підтвердив, що ОСОБА_1 йому хвалився, що знайшов гаманець із кредитними картками, якими скористався і в банкоматі зняв собі більше 1.000 грн.

За таких обставин твердження ОСОБА_1 про те, що він непричетний до вбивств ОСОБА_2 і ОСОБА_5, а так само до згвалтувань цих потерпілих та задоволення статевої пристрасті неприродним способом, судовою колегією розцінюються як необгрунтовані.

Обставини нанесення ОСОБА_1 ударів ОСОБА_2 і ОСОБА_5, їх кількість, характер і локалізація, зафіксовані у висновках судово-медичних експертиз (в тому числі забійні рани волосяної частин голови і черепно-мозкові травми в обох потерпілих) – усе це в сукупності з показаннями свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8. і ОСОБА_9. суд правильно розцінив як свідчення в діях ОСОБА_1 умислу на вбивства потерпілих. Кваліфікація цих діянь засудженого за п. п. 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Підтвердженням винуватості ОСОБА_1 в учиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 152 і ч. 3 ст. 153 КК України, є викривальні показання самого засудженого на досудовому слідстві, встановлені судом дані, що містяться в протоколах огляду місць події, виявлені в потерпілих ушкодження, характерні для згвалтувань і задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також зазначені висновки судово-медичних і судово-молекулярних біологічних експертиз. Разом із тим, даних про те, що ОСОБА_1 вчиняв згвалтування потерпілих і задовольняв статеву пристрасть неприродним способом із використанням безпорадного стану потерпілих, судом не встановлено і таких даних у матеріалах справи немає. Тому зазначені ознаки ст. 152 і 153 КК України підлягають виключенню з вироку суду.

Твердження в касаційній скарзі про алібі засудженого і про те, що він обмовляв себе, намагаючись прикрити ОСОБА_10 який нібито передав йому кредитну картку і телефон, є безпідставними.

Суд, як видно з вироку і протоколу судового засідання, всебічно перевіряв ці версію та заяви ОСОБА_1 і дійшов висновку, що оскільки засуджений не міг навести мотивів своєї обмови, та не було здобуто жодного факту, який би поставив під сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_10 про те, що він не тільки не передав ОСОБА_1 ніяких телефонів і кредитних карток, а взагалі мало знайомий з засудженим і не підтримував з ним ніяких стосунків, і ці доводи свідка ОСОБА_10 підтверджуються іншими доказами, на які послався суд у вироку, то зазначені твердження ОСОБА_1 є надуманими.

Як надумані розцінив суд і посилання ОСОБА_1 стосовно своєї обмови під тиском органів слідства. Із протоколів допитів видно, що ОСОБА_1 допитувався неодноразово за участю свого захисника, з боку якого жодних зауважень чи заяв щодо застосування недозволених методів слідства не було.

Всі обставини, які мають значення для справи перевірені, даних, які б свідчили про те, що органи досудового слідства або суд були не об’єктивними чи упередженими стосовно ОСОБА_1, не виявлено. Під час досудового слідства і судового розгляду справи норми КПК України (1001-05) були дотримані.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд урахував характер і ступінь суспільної небезпечності зазначених злочинів, особу засудженого, установленим у справі даним, які його характеризують, і дотримуючись положень ст. 65 КК України, визначив йому довічне позбавлення волі.

Підстав для інших змін вироку, окрім зазначених, чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1. і його захисника – адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 14 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з нього кваліфікуючі ознаки ч. 4 ст. 152 і ч. 3 ст. 153 КК України "вчинення статевих зносин з використанням безпорадного стану потерпілої" і "задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої" відповідно.

У решті цей вирок залишити без зміни.