Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року.

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Керчі АР Крим,

такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч.4 ст. 296 КК України до позбавлення волі на чотири роки;

- за ч.1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на п'ять років шість місяців;

- за ст. 198 КК України до обмеження волі на три роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на п'ять років шість місяців.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч.1 ст. 186 та ч.3 ст. 296 КК України, судове рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Як визнав суд, 09 червня 2004 року, приблизно о 03 годині, ОСОБА_1, перебуваючи поблизу магазину "Лаверна" на АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи із особливою зухвалістю, завдав потерпілому ОСОБА_3 удар скляною пляшкою по голові, від чого пляшка розбилася. ОСОБА_1, використовуючи осколок пляшки як предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, завдав ним декілька ударів потерпілому в обличчя та інші частини тіла, умисно заподіявши ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою непоправне знівечення обличчя.

12 травня 2008 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_2, достовірно знаючи, що засуджений цим же вироком ОСОБА_5 викрав мобільний телефон "Соні Еріксон" у потерпілого ОСОБА_6, збув цей телефон, одержаний злочинним шляхом, а вирученими коштами розпорядився на власний розсуд.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року апеляцію ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2008 року щодо нього - без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить виправдати його за ч.4 ст. 296 та ч.1 ст. 121 КК України. Засуджений вказує, що завдав ОСОБА_3 ударів захищаючись від потерпілого та, що заподіяв йому лише легкі тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що потерпілий та свідки обмовили його.

В частині засудження ОСОБА_1 за ст. 198 КК України, судові рішення не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Колесниченка О.В. про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно зі ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі та додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості та кваліфікації дій засудженого за ст. 198 КК України, у касаційній скарзі не оспорюється.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства та умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання засудженого ОСОБА_1, який визнав факт заподіяння потерпілому ОСОБА_3 ударів розбитою скляною пляшкою, а також на послідовні показання потерпілого, який у судовому засіданні детально розповів про обставини вчинення злочину щодо нього. Зокрема, ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 несподівано підійшов до нього та безпричинно завдав удар скляною пляшкою по голові. Потім продовжив завдавати ударів розбитою пляшкою в обличчя та шию, доки на допомогу потерпілому не прибігли ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Показання потерпілого є послідовними та повністю узгоджуються із даними, що є у протоколах пред'явлення особи для впізнання, очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також у висновках судово-медичних експертиз.

Доводи засудженого про те, що він захищався від протиправних дій потерпілого, були предметом перевірки суду першої інстанції та спростовані показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 які у судовому засіданні повідомили, що були очевидцями заподіяння ОСОБА_1 ударів потерпілому. При цьому свідки вказували, що лише засуджений безпричинно завдавав ударів ОСОБА_3

Вважати, що потерпілий та свідки обмовили ОСОБА_1 немає підстав.

Із висновку судово-медичної експертизи та показань у судовому засіданні експерта ОСОБА_12 убачається, що рубці на обличчі у потерпілого ОСОБА_3, які утворилися від заподіяння ударів розбитою скляною пляшкою, є непоправними і можуть бути усунуті лише шляхом оперативного втручання (косметичної операції), тобто відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. За таких обставин твердження ОСОБА_1 на те, що він заподіяв потерпілому лише легкі тілесні ушкодження, позбавлені підстав.

Належним чином дослідивши докази у справі та давши їм оцінку, суд дійшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 121 та ч.4 ст. 296 КК України.

Доводи засудженого ОСОБА_1 аналогічного змісту, були перевірені судом апеляційної інстанції, який не знайшов підстав для їх задоволення, при цьому відповідно до вимог ст. 377 КПК України апеляційний суд навів відповідні мотиви на їх спростування.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону які б вказували на необхідність скасування чи зміни судових рішень, не знайдено.

Призначаючи засудженому покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства, призначивши винному покарання, яке є необхідним й достатнім.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення відповідають вимогам закону, а тому касаційна скарга засудженого є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Респібліки Крим від 03 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Судді: