5-3243км09 Про відкрите заволодіння майном та напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя й здоров'я та заволодіння майном і документами - 22.09.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1,

вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 липня 2008 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя смт Новомиколаївка Запорізької області, раніше неодноразово судимого, останній раз 22.04.2005 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки і 1 місяць позбавлення волі, звільненого умовно - достроково 22.08.2006 року на 10 місяців і 28 днів,

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_2 щодо якого касаційне подання та скарги не подані.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 квітня 2008 року близько 1-ї години ночі, за попередньою змовою з ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, біля ДЮСШ по вулиці Леніна у смт Новомиколаївка Запорізької області вчинив на потерпілу ОСОБА_3 напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя й здоров'я особи, яка зазнала нападу, і заволодів її грішми, виробами із золота та іншим майном, спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 753, 25грн. Крім того, ОСОБА_1 незаконно заволодів важливим особистим документом ОСОБА_3 - посвідченням працівника міліції на ім'я останньої.

Також, близько 1-ї години 40 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змово між собою, будучи у стані алкогольного сп'яніння, по вулиці Крупській у смт Новомиколаївка Запорізької області, застосувавши насильство, яке не було небезпечним для життя й здоров'я потерпілого ОСОБА_4, відкрито заволоділи його мобільним телефоном та портмоне, заподіявши останньому матеріальну шкоду у розмірі 900 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 8 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено: пом'якшено кожному покарання за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю. На підставі 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. ОСОБА_2 на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, вважає, що призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість. Просить ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Судові рішення щодо ОСОБА_2 у касаційному поданні не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Доводи касаційного подання про безпідставність рішення апеляційного суду про пом'якшення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Рішення апеляційного суду в частині пом'якшення ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є правильним.

Так, судом апеляційної інстанції ураховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, ті обставини, що засуджений щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, тяжких наслідків від його злочинних дій не настало, частково відшкодував потерпілій ОСОБА_3 заподіяну шкоду. Ці пом'якшуючі покарання обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, і дійшов вірного висновку про можливість призначення засудженому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Таким чином, рішення суду про пом'якшення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України належним чином умотивовано.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що засудженому ОСОБА_1 обґрунтовано призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Це покарання є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання.