Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на вирок апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2009 року,

вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Інта (Російська Федерація), мешканця міста Ковеля Волинської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік і на підставі ст. 105 КК України звільнено від відбування покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері строком на 1 рік.

Задовольняючи апеляційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд Волинської області своїм вироком від 29 травня 2009 року скасував вирок місцевого суду в частині визначення покарання і постановив новий, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 КК України визначив покарання позбавленні волі на строк 1 рік і на підставі ст. 104 КК України звільнив його від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до пункту а ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року звільнив ОСОБА_1 від покарання.

Скасував запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 16 січня 2008 року о 19-ій годині 30 хвилин неподалік дитячого садка № 2 на вулиці Грушевського в місті Ковелі Волинської області вихопив ривком з рук потерпілої ОСОБА_2 сумочку, в якій знаходився мобільний телефон "Самсунг Е-370" та інше майно на загальну суму 777 гривень, і відкрито заволодів ним.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі акта про амністію та закрити справу. Вважає, що за наявності підстав для застосування амністії суд замість того, щоб звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, помилково звільнив його від покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про зміну вироку й ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла висновку, що це подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Виходячи з положень ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, особи, які підпадали під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи щодо яких були розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом, підлягали звільненню від кримінальної відповідальності.

Як убачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 у неповнолітньому віці вчинив інкримінований йому грабіж, який законом віднесений до переліку злочинів середньої тяжкості. На час судового розгляду справи та постановлення вироку в суду першої інстанції не було правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі акта про амністію. Ці підстави з'явилися в процесі апеляційного розгляду справи ще до набрання вироком законної сили. Саме тоді ОСОБА_1, як убачається з протоколу судового засідання апеляційного суду, висловив свою згоду на застосування до нього амністії.

Із наведеного випливає, що на момент винесення вироку апеляційним судом у матеріалах справи існували фактичні та правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а не постановлення обвинувального вироку з призначенням покарання та наступним звільненням від нього.

У зв'язку з цим колегія суддів, погоджуючись з доводами прокурора, вважає, що за наявності таких обставин вирок апеляційного суду підлягає скасуванню із закриттям справи, а ОСОБА_1 звільненню від кримінальної відповідальності.

З урахуванням зазначених вище обставин відповідно до ст. 376 КПК України скасуванню підлягає й обвинувальний вирок місцевого суду, оскільки ці обставини, хоча й не перешкоджали винесенню цього вироку, але їх поява ще до набрання ним законної сили, зобов'язували суд вищої інстанції на підставі вимог закону про амністію прийняти кінцеве судове рішення, за якого вирок не може залишатися в силі.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2008 року та вирок апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати. ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності на підставі пункту а ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, а справу закрити.