Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Херсонської області від 09 червня 2009 року щодо ОСОБА_2,

вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 03 квітня 2009 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що не судився,

був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки зі звільненням відповідно до ст. 75 КК України від основного покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку та з покладенням передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- ОСОБА_3 1700 гривень матеріальної і 8000 гривень моральної шкоди і 1000 гривень судових витрат;

- ОСОБА_4 8000 гривень моральної шкоди;

- Херсонської обласної клінічної лікарні 2830 гривень 74 копійки витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого;

- Херсонського обласного бюро судово-медичних експертиз 646 гривень 87 копійок витрат, пов’язаних з проведенням експертиз.

ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 20 грудня 2007 року приблизно о першій годині десять хвилин, керуючи автомобілем "ВАЗ-21011" у стані алкогольного сп’яніння і рухаючись у м. Херсоні по вулиці Некрасова з боку вулиці Бучми, при під’їзді до перехрестя з проспектом 200 років Херсону порушив пункти 2.1, 16.11 Правил дорожнього руху, не пропустив автомобіль "Шевроле Авео" НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який рухався по цьому проспекту в напрямку Каховської площі, хоча повинен був це зробити, виконавши вимогу знаку "Поступись дорогою". Внаслідок таких порушень ОСОБА_2 Правил дорожнього руху сталося зіткнення транспортних засобів з заподіянням пасажиру автомобіля "ВАЗ-21011" ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, від яких він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Розглядаючи апеляцію прокурора, апеляційний суд вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 03 квітня 2009 року щодо ОСОБА_2 у частині призначення покарання скасував і 09 червня 2009 року постановив свій вирок, яким призначив йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки, залишивши в решті рішення суду першої інстанції без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду змінити і призначити ОСОБА_2 таке покарання, яке не було б пов’язане з позбавленням волі. Своє прохання вмотивовує тим, що її підзахисний має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей, виявляє ознаки психічного захворювання, у вчиненому щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю злочину. Вважає, що суд неправомірно врахував при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує, це первинні показання засудженого, в яких той стверджував, що за кермом автомобіля безпосередньо перед аварією знаходився потерпілий, а не він.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора Волошиної Т., яка вважала вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, а касаційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах і в касаційній скарзі не оспорюються.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про те, що при призначенні ОСОБА_2 покарання апеляційний суд не вправі був розцінювати його первинні показання, в яких він заперечував свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди, як обтяжуючу обставину, то вони є слушними, оскільки така обставина у встановленому ч. 1 ст. 67 КК України переліку обставин, які обтяжують покарання, не значиться, а відтак не могла враховуватись у якості такої.

З огляду на це, з вироку необхідно виключити посилання суду на показання ОСОБА_2, які той давав на початку розслідування справи і в яких заперечував свою причетність до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, як на обставину, що обтяжує його покарання.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 цілком позитивно характеризувався як за місцем проживання, так і характеризується адміністрацією Херсонського слідчого ізолятора, на теперішній час на його утримані перебувають дружина з двома малолітніми дітьми, щиро розкаявся і вжив заходів для усунення матеріальної шкоди та відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого. Такі обставини пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_2 основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції частини другої ст. 286 КК України, оскільки з урахуванням даних про особу засудженого є підстави вважати, що його виправлення можливе за коротший строк, ніж це визначив суд.

Підстав для застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_2 від покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає, оскільки злочин він вчинив у стані алкогольного сп’яніння. Тому доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються як безпідставні.

Не грунтуються на матеріалах справи і доводи касаційної скарги захисника про те, що судом недостатньо з’ясований психічний стан здоров’я ОСОБА_2

Органом досудового слідства була призначена судово-психіатрична експертиза, дані висновків якої свідчать, що ОСОБА_2 будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав та в період часу, коли вчинив злочин, у тимчасовому хворобливому стані психіки не перебував і міг звітувати перед собою за свої дії та керувати ними (а. с. 162-164).

Експертиза проводилась комісією експертів, які мають високу фахову кваліфікацію та достатній досвід експертної роботи, а відтак підстав сумніватися в правильності її висновків у суду не було.

Враховуючи дані висновків експертизи, а також поведінку ОСОБА_2 під час розслідування справи та її розгляді в суді, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що він за вчинений злочин є осудним.

Разом з тим, постановляючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8 000 грн. моральної шкоди, суд припустився помилки, яка полягає в наступному.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, положеннями якої мав користуватись суд при розгляді цивільного позову даної категорії, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується чоловікові (дружині), батьком (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

За змістом цього закону право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, має певне коло осіб. Законодавець відносить до них: чоловіка або дружину, які перебували з померлою (загиблою) особою у зареєстрованому відповідно до вимог закону шлюбі (ст. 21 СК України); батьки і діти, якщо батьківство (материнство) встановлено у визначеному законом порядку і зареєстровано в органах РАЦС (ст. 121 СК України); усиновителі та усиновлені, про що мають бути внесені зміни до актового запису про народження дитини, яка усиновлена, і видано нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін (ст. 233 СК України). Зазначені особи мають право на відшкодування моральної шкоди незалежно від того, проживали вони разом із фізичною особою, яка померла (загинула), на час її смерті чи окремо.

Другу групу осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, становлять особи, які проживали з нею однією сім’єю. У ч. 2 ст. 3 СК України наведено поняття сім’ї, згідно з яким сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Такими особами можуть бути чоловік та жінка, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, рідні брати, сестри, дід, бабуся, онуки, правнуки, інші родичі або ж особи, що не були пов’язані кровним спорідненням з фізичною особою, яка померла. Проте обов’язковою умовою виникнення у них права на відшкодування моральної шкоди є факт спільного проживання, ведення спільного побуту, спільного господарства, тривале постійне спілкування, наявність спільних прав і обов’язків. Така особа у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, має зазначити докази на підтвердження проживання з померлою (загиблою особою однією сім’єю) та надати їх суду, а суд – дослідити їх та належним чином мотивувати своє рішення про стягнення моральної шкоди і в цій частині.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 доводилась сестрою загиблого ОСОБА_6, але проживала в іншій місцевості зі своєю сім’єю (а. с. 162-164).

Зазначена обставина залишилась поза увагою суду, внаслідок чого лишилось нез’ясованим питання про те, чи відноситься ця особа до кола тих осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.

У зв’язку з цим вирок у цій частині в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України підлягає скасуванню, а справа – направленню до того ж суду для вирішення позову про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ст. 390 КПК України право на доповнення касаційної скарги наділена лише та особа, яка її подала.

ОСОБА_2 вирок апеляційного суду не оскаржував, а відтак не вправі був доповнювати касаційну скаргу на нього свого захисника. Тому в обговорення доводів, наведених у доповненнях засудженого до касаційної скарги захисника, колегія суддів не входить.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Херсонської області від 09 червня 2009 року щодо ОСОБА_2 змінити, виключивши з нього посилання суду на показання ОСОБА_2, які той давав на початку розслідування справи і в яких заперечував свою причетність до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, як на обставину, що обтяжує його покарання.

Застосувати ст. 69 КК України і пом’якшити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України основне покарання до двох років позбавлення волі.

Цей же вирок у частині вирішення цивільного позову і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8000 гривень моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити у той же суд на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без зміни.