Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2008 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 серпня 2008 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 2 ст. 367 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на два роки, без сплати штрафу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з дворічним іспитовим строком і покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2 і 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП "Миколаївський морський торговельний порт" 23 900 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: зменшено розмір шкоди, завданої ДП "Миколаївський морський торговельний порт" за епізодом необґрунтованої оплати вартості стоянки плавкрана ПК-23 з 146 302,1 грн. до 86 218,44 грн. У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком (з урахуванням внесених до нього змін апеляційним судом) ОСОБА_1 засуджено за службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки, вчинену за наступних обставин.

05 липня 2004 року між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" і ДП "Брідж Інтернешнл Едженсі" було укладено договір № 11-П на проведення останнім ремонтних робіт плавкрана ПК-23, який належав ДП "Миколаївський морський торговельний порт".

Відповідно до ремонтної відомості плавкрана ПК-23, яка є невід’ємною частиною договору і була узгоджена між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" і ДП "Брідж Інтернешнл Едженсі", ремонтні роботи повинні були виконуватись у доці на території ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод". Пункти 1.1, 1.2 і 1.3 цієї ремонтної відомості встановлювали вартість за перший день стоянки судна у доці, враховуючи його постановку туди, за кожний наступний день, а також за останній день стоянки судна у доці з урахуванням виводу судна звідти, що становило 480, 250 і 480 доларів США відповідно.

Після укладення вказаного договору плавкран ПК-23 був переправлений на територію ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод", де для проведення ремонту його було поставлено не в док, як це передбачалось договором № 11-П, а було піднято на навколостапельний майданчик, де й проводився ремонт.

У подальшому ДП "Брідж Інтернешнл Едженсі" на підставі актів виконаних робіт за етапами договору № 11-П, куди були внесені неправдиві відомості про проведення ремонту плавкрана ПК-23 нібито у доці. Ці акти підписали заступник начальника портофлоту ОСОБА_2 та головний інженер порту ОСОБА_1. На підставі цих документів були виставлені рахунки на загальну суму 853 826,51 грн. у т.ч. на суму 86 218,44 грн. за постановку плавкрана ПК-23 у док і за його стоянку там, які були оплачені за період із 30.08.2004 року по 28.01.2005 року відповідними платежами.

Вказане стало можливим унаслідок недбалого ставлення до службових обов’язків ОСОБА_1, який, будучи службовою особою і обіймаючи з 01 квітня 2004 року посаду головного інженера у ДП "Миколаївський морський торговельний порт", про місце проведення ремонтних робіт не був обізнаний, хоча відповідно до п. 3.3 посадової інструкції, п. 7 наказу начальника порту № 320 від 15.04.2004 року він був зобов’язаний організувати здачу обладнання у ремонт, контролювати виконання п. 4 цього ж наказу, яким передбачався контроль і відповідальність за правильне оформлення актів виконаних робіт та їх відповідність змісту наданих робіт і послуг.

Крім того, відповідно до п. 2.3.3 наказу начальника порту № 647 від 14.10.2002 року на ОСОБА_1 була покладена відповідальність за технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію обладнання, а також за якісний та своєчасний капітальний і поточний ремонт усіх машин, механізмів і транспортних засобів та здійснення контролю за їх раціональним використанням.

Таким чином, унаслідок недбалого ставлення ОСОБА_1 до своїх службових обов’язків ДП "Миколаївський морський торговельний порт" було здійснено переплату за знаходження судна у доці, чим цьому підприємству було спричинено шкоду на суму 86 218,44 грн.

Крім того, 26 жовтня 2004 року між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" і ТОВ "Букот" було укладено договір № 10/19/62-В про надання товариством послуг у виді капітального ремонту автонавантажувача "Тойота" № 86 інв. 13923 на суму 23 900 грн.

27 жовтня 2004 року ОСОБА_1. на порушення п. 2.3.3 наказу начальника порту № 647 від 14.10.2002 року, п. 7 наказу начальника порту № 320 від 15.04.2004 року, п. 3.3 посадової інструкції головного інженера порту не перевірив дійсне виконання ремонту та відповідність змісту акту здачі-прийомки виконаних робіт за договором № 10/19/62-В від 26.10.2004 року фактично виконаним роботам та підписав акт.

Вказаний акт став підставою для оплати рахунку № 04/10 від 21.10.2004 року, виписаного ТОВ "Букот" за виконання ремонтних робіт автонавантажувача на суму 23 900 грн.

Проте автонавантажувач ""Тойота" № 86 інв. 13923 було виведено з експлуатації для підготовки до списання і ніякі ремонтні роботи зазначеного автонавантажувача не проводились. У результаті недбалого ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов’язків ДП "Миколаївський морський торговельний порт" було спричинено шкоду на суму 23 900 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, що службові обов’язки виконував належно і його засуджено за службову недбалість необґрунтовано.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у службовому недбальстві, що спричинило тяжкі наслідки, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.

Із показань свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 убачається, що після укладення між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" і ДП "Брідж Інтернешнл Едженсі" договору на ремонтні роботи плавкрана ПК-23, що належав порту, вказаний плавкран був піднятий на навколостапельний майданчик, де проводився його ремонт, хоча згідно ремонтної відомості він повинен був проводитись у доці. Факти підняття судна на навколостапельний майданчик і спуск його на воду фіксувались відповідними актами.

Свідок ОСОБА_6. показав, що з ним, як з капітаном плавкрана ПК-23, узгоджувалась ремонтна відомість. Про виконання ремонтних робіт судна саме на навколостапельному майданчику, а не в доці, на його думку, керівництво ДП "Миколаївський морський торговельний порт" було обізнане.

Відповідно до договору № 11-П від 05.07.2004 року, укладеного між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" і ДП "Брідж Інтернешнл Едженсі", ремонтної відомості до нього, ремонт плавкрана ПК-23 повинен був проводитись у доці на території ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод".

За даними, що містяться в актах виконаних робіт по етапах від 03.10.2004 року, 28.04.2004 року, 22.11.2004 року і від 18.10.2004 року, підписаними головним інженером ДП "Миколаївський морський торговельний порт" ОСОБА_1., місце проведення ремонтних робіт плавкрана ПК-23 вказано у доці (т. 2 а . с. 203-206).

Обґрунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у службовому недбальстві за епізодом підписання ним акта здачі-прийомки виконаних робіт за договором ремонту автонавантажувача "Тойота", суд у вироку послався на показання свідка ОСОБА_7. про те, що за період його роботи груповим механіком автонавантажувач "Тойота" не ремонтувався.

За даними висновку експерта автонавантажувач разукомплектований, зношений. Введення в експлуатацію вказаного навантажувача можливе після придбання і установки відсутніх деталей і проведення робіт по капітальному ремонту вузлів і деталей, що значно перевищує видатки, вказані у кошторисі на капітальний ремонт автонавантажувача, і остаточну вартість автонавантажувача. Відновлення автонавантажувача технічно можливе, але економічно недоцільне (т. 1 а . с. 88-98).

Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про відсутність у його діях службового недбальства, оскільки до його службових обов’язків не відносились питання перевірки якості виконаних робіт, є безпідставними.

У засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_1. показав, що повинен був контролювати технічну правильність оформлення документів та перевіряти виконання робіт, а після цього підписувати акти виконаних робіт. Крім того, він вказав, що з наказом Міністерства транспорту України про заборону перерахування коштів до виконання робіт був ознайомлений.

Згідно п. 3.3 посадової інструкції головний інженер порту організовує як здачу устаткування в ремонт, так і прийом його з ремонту відповідно до встановленого порядку.

Наказом начальника порту № 647 від 14.10.2002 року до безпосереднього підпорядкування головного інженера порту віднесено відділи механізації і технічного прогресу, ремонтно-будівельна дільниця, центральні ремонтні майстерні. Покладено на головного інженера відповідальність за рішення питань технічної експлуатації, ремонту і модернізації устаткування, якісного і своєчасного проведення капітального і поточного ремонту всіх машин, механізмів і транспортних засобів та здійснення контролю за їх раціональним використанням.

Отже, дослідивши зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1. відповідно до покладених на нього службових обов’язків мав реальну можливість не допустити безпідставної переплати коштів та настання тяжких наслідків у виді спричинення ДП "Миколаївський морський торговельний порт" шкоди, та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 367 КК України.

Покарання призначено ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.06.2007 року виконано слідчим вимоги ст.ст. 217- 220 КПК України, а 25.06.2007 року обвинувальний висновок по справі затверджено прокурором. Отже, порушень кримінально-процесуального закону при виконанні зазначених вимог не допущено.

Інших істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.