Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на постановлені щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судові рішення,

вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки.

За ст. 304, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено: за ч. 3 ст. 289 К України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 5 років;

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 5 років.

За ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця с. Бабин Рівненської області,

мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 5 років;

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 5 років.

За ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_3 виправдано за недоведеністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця с. Мухарів Хмельницької області,

мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 5 років;

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України йому визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

За ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_4 виправдано за недоведеністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженця та мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки 6 місяців.

За ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженця та мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено: за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 5 років;

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 5 років.

За ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_6 виправдано за недоведеністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_7,

уродженця та мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено: за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 5 років;

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 5 років.

За ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_7 виправдано за недоведеністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_8,

уродженця та мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_8 виправдано за недоведеністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_9,

уродженця та мешканця м. Рівне,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишено без зміни.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

2 листопада 2006 року приблизно о 1-ій годині ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись на автодорозі Городище – Рівне – Старокостянтинів між м. Острог та с. Прогрес Острозького району Рівненської області, вчинили на водія таксі ОСОБА_10 розбійний напад, під час якого заволоділи належним потерпілому автомобілем "CHEVROLET-AVEO", вартістю 33711,27 грн.

Крім того, ОСОБА_2 таємно від інших співучасників злочину, відкрито викрав майно ОСОБА_10 на суму 800 грн.

6 лютого 2006 року приблизно о 20-ій годині 20 хвилин ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за попередньою змовою між собою, знаходячись поблизу кафе "Сучасник", що на території студентського містечка Національного університету водного господарства та природокористування, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, відкрито викрали майно ОСОБА_11 на загальну суму 2939 грн.

11 листопада 2006 року приблизно о 23-ій годині 30 хвилин ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, будучи у стані алкогольного сп’яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись на автодорозі Рівне - Тучин, вчинили на водія таксі ОСОБА_12 розбійний напад, під час якого намагалися заволодіти належним потерпілому автомобілем ВАЗ-2110, вартістю 35288,14 грн., однак свій умисел не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувалися у тому, що вони 30 травня 2006 року приблизно о 22-ій годині, знаходячись на перехресті вулиць Тернопільської та Соломії Крушельницької м. Рівне, вчинили на ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розбійний напад, під час якого завдали потерпілим легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та заволоділи належним їм майном на загальну суму 1413 грн.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що рішення суду про виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України є необґрунтованим, оскільки дії зазначених осіб свідчать про вчинення ними розбійного нападу на потерпілих. Також вважає, що призначене засудженим із застосуванням ст. 69 КК України покарання є м`яким, а звільнення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням – необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, прокурора про підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду – це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших передбачених ст. 377 КПК України вимог в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.

Ухвала ж апеляційного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не відповідає вимогам закону.

Зокрема, прокурор у апеляції наводив доводи про те, що висновок суду про виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України є необґрунтованим, а призначене ОСОБА_8 і ОСОБА_9 покарання є м`яким. Наведені доводи прокурор детально аргументував з посиланням на конкретні матеріали справи.

Як убачається з ухвали, апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку суті всіх зазначених в апеляції доводів не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав.

Суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланнями на те, що доводи в апеляції є необґрунтованими, оскільки засуджені діяли лише з метою помсти за побиття своєї знайомої, а призначене їм покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З урахуванням зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, у процесі якого вказані недоліки необхідно усунути.

Крім того, колегія суддів, у порядку ст. 395 КПК України, звертає увагу апеляційного суду на те, що такий вид покарання як обмеження волі, у відповідності до ч. 3 ст. 61 КК України, не може бути призначений неповнолітнім, вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку та до інвалідів першої і другої групи, а завдання злочином значної шкоди, згідно з приміткою 3 ст. 289 КК України, визнається лише у разі заподіяння реальних збитків.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж апеляційного суду в іншому складі суддів.