Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення,

вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця Макіївського району Донецької області,

мешканця м. Новомосковська Дніпропетровської області,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права займати керівні посади в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 3 ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

За ч. 3 ст. 365 КК України ОСОБА_1 виправдано.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, працюючи на посаді голови Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, 30 вересня 2002 року на 4 сесії 24 скликання Новомосковської міської ради, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб - ОСОБА_2, ввів в оману депутатів та виніс на голосування питання щодо залишення в силі рішення 3 сесії 24 скликання Новомосковської міської ради № 53 від 12 вересня 2002 року "Про попереднє розташування місць розташування земельних ділянок під проектування об’єктів і надання земельних ділянок у тимчасове користування на умовах оренди під будівництво" в п. 1 якого відмовлено ОСОБА_2 у наданні земельної ділянки на будівництво та благоустрій магазину, що по АДРЕСА_1.

Після цього ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби оголосив на сесії, що питання про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 вирішено позитивно, всупереч тому, що дане питання про виділення земельної ділянки не розглядалося і голосування з нього не проводилося.

У подальшому, ОСОБА_1 підписав рішення № 112 зазначеної сесії, за яким ОСОБА_2 було виділено земельну АДРЕСА_1 під будівництво магазину площею 80 м.кв. та благоустрою 70 м.кв. строком на 10 років.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки питання про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 на 4 сесії 24 скликання розглядалося, обговорювалося та приймалося відповідне рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, скасування постановлених щодо нього судових рішень із закриттям справи, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду – це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України, вимог в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.

Ухвала ж апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону.

Зокрема, засуджений у апеляції наводив доводи про те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно і необ’єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки інкримінованого йому злочину він не вчиняв. Наведені доводи ОСОБА_1 детально аргументував з посиланням на конкретні матеріали справи.

Як убачається з ухвали, апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку суті всіх зазначених в апеляції доводів не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав, не навів докладних мотивів і підстав відхилення апеляції, не виклав докази, що спростовують її доводи, а обмежився лише посиланнями на те, що доводи в апеляції є необґрунтованими, оскільки докази наведені у вироку суду, які, на думку апеляційної інстанції, в ухвалі наводити зайво.

За таких обставин ухвала апеляційного суду є незаконною і необґрунтованою.

З урахуванням зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, у процесі якого вказані недоліки необхідно усунути та прийняти відповідне законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційній розгляд до того ж апеляційного суду.