Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 22 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1. на постановлені щодо засудженого ОСОБА_2 судові рішення,

вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2008 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 02 жовтня 2007 року, приблизно о 07 год. 50 хв., керуючи автомобілем CHERY AMULET DA11A д.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Святотроїцькій у м. Черкаси в напрямку бульвару Шевченка зі сторони вул. Кавказької, порушив вимоги знаку 2.1. "Дати дорогу", пунктів 16.11, 12.3 Правил дорожнього руху, в результаті чого виїхав на перехрестя з

вул. Хрещатик, де вчинив зіткнення з мопедом JIGHTER JJ 50QT-1 під керуванням ОСОБА_3 з пасажиром ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі в напрямку вул. Б. Вишнивецького зі сторони вул. Котовського, внаслідок чого ОСОБА_1 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпіла посилається на те, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також необґрунтовано залишив її цивільний позов без розгляду. Порушує питання про скасування постановлених щодо засудженого судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу потерпілої та просила судові рішення щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, не оспорюються у касаційній скарзі потерпілої, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Що ж стосується доводів у скарзі потерпілої про те, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то вони є необґрунтованими.

Матеріалами справи з’ясовано, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, дані про його особу, а саме те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які пом’якшують покарання – його щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданої шкоди.

Виходячи з цього суд дійшов правильного висновку про можливість призначення засудженому покарання у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Призначене судом засудженому ОСОБА_2 покарання є справедливим, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Разом з тим твердження у скарзі потерпілої про те, що судом необґрунтовано залишено без розгляду заявлений нею цивільний позов, заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (v0014700-05) , потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред’явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий судом разом із кримінальною справою.

Цивільний позов може бути залишений судом без розгляду лише якщо не з’явився в судове засідання цивільний позивач або його представник ( ст. 291 КПК), за винятком випадків, застережених у ч.2 ст. 291 КПК, а також коли підсудного виправдано за відсутністю в його діях складу злочину (ст. 328 КПК )

Проте, місцевим судом вказані вимоги закону належним чином не виконано.

Матеріалами справи встановлено, що потерпіла ОСОБА_1 пред’явила до ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з нього на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 1116 грн. 34 коп. та 8000 грн., а також витрати за надання юридичної допомоги адвокатом, який у судовому засіданні підтримала.

Суд першої інстанції залишив без розгляду пред’явлений потерпілою цивільний позов, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до полісу № ВА 7970713 цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована.

Однак, таке рішення суду не ґрунтується на вказаних вище вимогах закону.

Апеляційний суд при розгляді справи такого допущеного місцевим судом недоліку в установленому законом порядку не усунув.

З урахуванням цього, судові рішення у справі в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1. необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 серпня 2008 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.