Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 17 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Алчевського районного суду Луганської області від 1 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 16 січня 2009 року щодо нього.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Бахчисарая АР Крим, неодноразово судимого, останній раз 13 січня

2006 року Бахчисарайським районним судом Автономної Республіки Крим за ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на п'ять років позбавлення волі, звільненого 17 жовтня 2007 року умовно-достроково на шість місяців,

за ч. 2 ст. 187 КК України на дев'ять років сім місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 306 гривень 88 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Постановою Алчевського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2008 року постановлено вважати покарання ОСОБА_1 призначеним за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на дев'ять років дев'ять місяців з конфіскацією всього належного йому майна, правильним остаточне покарання на підставі ст.ст. 71, 72 КК України у виді позбавлення волі строком на десять років з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 16 січня 2009 року вирок місцевого суду в частині призначення покарання засудженому змінено: за ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років три місяці з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років шість місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 жовтня 2007 року приблизно о 20 годині в стані алкогольного сп'яніння біля тролейбусної диспетчерської по вул. Вокзальній в м. Алчевську Луганської області напав на ОСОБА_2 та із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілої, яке виразилося у приставлянні до її горла бритви та завданні удару в ліву частину обличчя, заволодів золотими ювелірними виробами, сумкою, в якій знаходився мобільний телефон марки "Самсунг Х-500", всього на загальну суму 1768 гривень 64 копійки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушення права на захист, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу - направити на нове розслідування. Указує на порушення ст. 277 КПК України при зміні прокурором обвинувачення у суді першої інстанції. Звертає також увагу на залишення місцевим судом без розгляду його клопотання про фіксацію судового процесу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Доводи засудженого щодо незаконності його засудження спростовуються дослідженими судом доказами.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факту перебування у нього речей потерпілої, які у подальшому були вилучені працівниками міліції.

Будучи допитаним під час досудового слідства в якості підозрюваного та обвинуваченого, ОСОБА_1 зізнався у вчиненні злочину та детально розповів про обставини розбійного нападу на ОСОБА_2

Суд обґрунтовано оцінив ці показання засудженого як достовірні, оскільки вони узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_2 про обставини вчиненого на неї засудженим розбійного нападу, заволодіння її речами, заподіяння їй тілесних ушкоджень, свідка ОСОБА_3 - працівника міліції, який вилучав у засудженого викрадені речі, даними, які містяться у протоколах огляду місця події, в ході якого було виявлено та вилучено бритву, залишену засудженим, вилучення у засудженого мобільного телефону марки "Самсунг Х-500", обручки та сережок з металу жовтого кольору, які ОСОБА_2 впізнала, як викрадені раніше у неї речі, пред'явлення особи для впізнання, в ході якого потерпіла вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила злочин, у висновках судово-медичної експертизи про ступінь тяжкості заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, товарознавчої експертизи про вартість вкраденого майна.

Не є обґрунтованими й твердження засудженого про порушення його права на захист під час досудового слідства.

Під час затримання за підозрою у чиненні злочину та допиті в якості підозрюваного 18 жовтня 2007 року, оголошення постанови про притягнення його як обвинуваченого та допиту в якості обвинуваченого 20 жовтня 2007 року ОСОБА_1 відмовився від послуг захисника та висловлював бажання захищати свої інтереси самостійно.

Після проведення судово-психіатричної експерти слідчим на підставі ч. 1 ст. 47 КПК України ОСОБА_1 було призначено захисника ОСОБА_4 (а.с. 113). Всі слідчі дії у подальшому були проведені за участю захисника.

У судового засіданні під час нового судового розгляду справи судом було задоволено клопотання засудженого про відмову від захисника ОСОБА_4 та призначено йому нового захисника ОСОБА_5 (а.с. 215).

Що стосується доводу засудженого про залишення без розгляду судом першої інстанції під час нового судового розгляду його клопотання про фіксацію судового процесу, то він не відповідає матеріалам справи та є безпідставним.

Як убачається із матеріалів справи та протоколу судового засідання, ОСОБА_1 клопотань про фіксацію судового процесу не заявляв.

Зауваження засудженого на протокол судового засідання, в яких він вказував на відсутність у протоколі даних про заявлені ним клопотання з даного приводу, розглянуті у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону та обґрунтовано відхилені.

Не знайшло свого підтвердження й посилання засудженого на порушення кримінально-процесуального закону при зміні обвинувачення у суді з ч.1 ст. 187 на ч. 2 ст. 187 КК України.

Згідно з протоколом судового засідання, прокурор згідно з вимогами ст. 277 КПК України заявив клопотання про перекваліфікацію дій засудженого та вручив всім учасникам процесу копії відповідної постанови. Після чого, суд оголосив перерву на три доби, надавши таким чином можливість ОСОБА_1 та його захиснику підготуватись до захисту проти нового обвинувачення (а.с.148).

Дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України.

Призначене покарання ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи засудженого, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів -

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді: