Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 17 вересня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора і касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Київської області від 20 травня 2009 року, яким частково скасовано вирок Володарського районного суду від 18 березня 2009 року про засудження

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 9 листопада 2008 року, керуючи автомобілем "Дачія Логан" НОМЕР_1, на вул. Будьоного в с. Надросівка всупереч вимогам п. п. 2.3, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, зі швидкістю 115 км/год збив велосипедиста Додузінського І., спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Своїм вироком апеляційний суд засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами на два роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарань із іспитовим строком на два роки. У решті зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду, оскільки неправильно застосовано кримінальний закон. Своїм вироком апеляційний суд призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України основне і додаткове покарання, а на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування цих покарань з випробуванням на два роки іспитового строку. Таке рішення суперечить положенням ст. 77 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду і пом'якшити йому покарання. Вважає, що рішення апеляції про позбавлення його права керувати транспортними засобами, є надмірно суворим покаранням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала доводи касаційного подання, просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а вирок апеляційного суду скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання прокурора і касаційної скарги засудженого, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до положень ст. 75 КК України суд може звільнити особу з випробуванням лише від основних покарань, а додаткове покарання, якщо воно призначене, має застосовуватись до засудженого реально.

Апеляційний суд, дійшовши висновку, що вирок місцевого суду про непризначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України додаткового покарання є безпідставним, а мотиви цього рішення - непереконливі (а. с. 194), своїм вироком скасував його, призначив ОСОБА_1 за цим законом додаткове покарання, а на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від відбування як основного, так і додаткового покарання з випробуванням на два роки іспитового строку.

Таке застосування апеляційним судом закону є неправильним і тягне за собою скасування його вироку стосовно ОСОБА_1, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд. Під час якого суд апеляційної інстанції має належно розглянути справу і постановити в ній рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого, то вони можуть бути розглянуті під час апеляційного розгляду справи

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 396 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 20 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу - направити на новий апеляційний розгляд.

Судді: